ПРИЙМЕННИКПрийменник — незмінна службова частина мови, що, виражаючи залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні і в реченні, вказує на: об'єкт дії — повідомити (про що?) про концерт, подарунок (для кого?) для сестри; напрямок — поїздка (куди?) на курорт; місце — зустрітися (де?) біля клубу; причину — замовк (із якої причини?) від несподіванки;
мету — зібратися (для чого? ) на нараду тощо.Прийменник членом речення не буває, але разом із самостійною частиною мови входить до складу члена речення.
Один і той же прийменник може виражати різні відношення. Порівняйте:
вийшов за двері (напрямок) — стояв за дверима (місце);
купив за гривню (об'єкт) – повернувся за годину (час);
переступив через поріг (об'єкт дії) – прийшов через тиждень (час) — помилився через неуважність (причина).
Одне й те саме значення може бути виражене за допомогою різних прийменників, причому відмінкові форми можуть бути й однаковими (майданчик біля школи — майданчик коло школи), і різними (майданчик при школі).
Прийменники можуть змінювати значення словосполучення на протилежне:
читати (коли?) до вечері — читати (коли?) після вечері;
почепити (де?) над картиною — почепити (де?) під картиною.
Це дає підставу говорити про синонімічність та антонімічність деяких прийменників.
НЕПОХІДНІ Й ПОХІДНІ ПРИЙМЕННИКИДо непохідних належать прийменники, спосіб творення яких визначити неможливо: до, за, на, під та ін. Похідними є прийменники, утворені:
способом складання непохідних прийменників: з-під, із-за, понад, з-поміж;
способом переходу з інших частин мови: кругом (хати), близько (полудня), назустріч(виборам), під час, у зв'язку з, згідно з.
У деяких сполученнях слів, до яких входить іменник із непохідним прийменником, іменник втрачає своє предметне значення, і тоді все сполучення слів виконує роль похідного прийменника: з метою перевірки (порівняйте: для перевірки),у напрямку лісу (до лісу), в силу обставин (через обставини). Така ж втрата семантики дієприслівника спричиняє утворення похідних прийменників починаючи з, незважаючи на.
На честь Йосифа Піснетворця - ченця IX ст. Він - автор покаянних канонів (гімнів, пісень), що й нині виконуються під час богослужіння. Та Йосифа або Йосипа Багатостраждального, що жив у ХІІІ-ХІV ст. Постригся і жив у Печерському монастирі до скону за обітницю, даною ще в мирському житті - стати ченцем, якщо одужає від тяжкої хвороби. Похований у Дальніх Печерах Києво-Печерської лаври.
