Цей день пов’язаний з літнім сонцестоянням. Найурочистіше його відзначали пастухи. В карпатському регіоні власники тварин організовували святковий обхід («петрівку») на вигоні. Гуцули, скажімо, приносили пиріжки з сиром (мандрики, перевертаники). Після обіду пастухи влаштовували різноманітні змагання, розваги, танці.
В цей день юним попасичам дозволялося зібрати один удій з усіх тварин вигідно продати. Виручені, гроші йшли для власних потреб.
На Івано-Франківщині я почув вислів: «А ти сьогодні копав Петра?». Коли ж поцікавився, що це означає, то виявилося, що й дотепер на Прикарпатті існує давній звичай «копати Петра».
Напередодні Петра і Павла пастухи та сільські підлітки на толоках викопували квадратні канавки такої глибини, щоб можна було спускати в них ноги. Землю скидали поруч на купку й прикривали дерном. Середину обкопаного місця, яке правило за стіл, застеляли скатертиною і клали на неї принесені з дому продукти (переважно пиріжки з сиром, капустою тощо), а також ставили наливку. Кожен намагався почастувати інших смаковитим їством. Нерідко й самі готували зі сметани й сиру та борошна пиріжки — мандрики.