Зверніть увагу на типові помилки на ЗНО, пройдіть тести https://200baliv.org/pages/pravopis_skladnih_sliv_iz_roku_v_rik_na_zno_razom_okremo_abo_cherez_defis_poshireni_pomilki
21учень 72,4%) підтвердили свої знання в межах відповідного рівня;
2 учні
(6,8 %) знизили показник навченості на один рівень;
6 учнів (20, 6%) підвищили показник
навченості на один рівень.
| Річне оцінювання | ДПА | |||||||||
| Низький | Середній | Достатній | високий | Низький | Середній | Достатній | високий | |||
| 3 | 13 | 13 | 1 | 0 | 15 | 12 | 2 | |||
| 10% | 43,3% | 43,3% | 3,3% | 0% | 51,7% | 41,3% | 6,8% | |||
| Якість знань 46,6% | Якість знань 48,2% | |||||||||
Вигук
— це особлива частини мови, яка виражає почуття, волевиявлення мовця,
не називаючи їх. Вигуки не належать ні до повнозначних, ні до службових
частин мови, оскільки не мають номінативного значення і не виконують у
реченні службових функцій.
До похідних вигуків належать також вигукові фразеологізми: От тобі й маєш! Матінка моя рідна! Воронь Боже!
Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені (М. Коцюбинський).
2. Коли вигук, що стоїть на початку речення, вимовляється з посиленою інтонацією, то після нього ставиться знак оклику:
Прощавайте! Ждіте волі! Гей! на коні! Всі у путь!(П. Тичина)
3. Якщо вигук, який стоїть у середині речення, вимовляється з піднесенням, після нього ставимо знак оклику, а наступне слово пишемо з малої букви:
Всі, у кого серце вірне! Сонцю нашої весни, Сійте зерно — гей! — добірне В нерозмежені лани!(М. Рильський)
4. Не виділяються розділовими знаками вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання:
Гей ви, юначе, підтягніться, треба йти швидше.
5. Вигуки о, ой, що стоять перед звертанням і тісно з ними пов'язані інтонацією, виступають у ролі часток і комою не виділяються:
О пісне блаженна! О пісне крилата, Лети над землею, дзвени і зови...(М. Чернявський)
6. Вигуки о, ой можуть не виділятися комою в реченнях, що мають пісенний характер:
Ой не світи, місяченьку, Не світи нікому...(Нар. творчість)
7. Знак оклику ставиться й після вигуків, що виступають еквівалентами окличних речень:
Гай! Гай! Анхізонька видати...(І. Котляревський)
Групи вигуків
|
За походженням |
непохідні (утворені з одного або кількох звуків) |
о! ого! ех! гм!
|
|
похідні (утворені від інших частин мови) |
жах! отакої! прощавай!
|
|
|
За значенням |
емоційні (передають почуття, емоції, переживання) |
Боже мій! еге!
|
|
волевиявлення (виражають спонукання до певної дії) |
годі! геть! алло! марш!
|
|
|
мовного етикету (виражають привітання, прощання, подяку, вибачення тощо) |
привіт! бувайте! перепрошую! будь ласка!
|
|
|
Звуконаслідувальні слова |
окремий вид слів, що їх умовно зараховують до вигуків (відтворюють голоси істот і шуми) |
ку-ку! ш-ш-ш! дзень-дзень!
|
До похідних вигуків належать також вигукові фразеологізми: От тобі й маєш! Матінка моя рідна! Воронь Боже!
Пунктуаційне оформлення вигуків у реченнях
1. Вигуки в реченні відокремлюються комами:Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені (М. Коцюбинський).
2. Коли вигук, що стоїть на початку речення, вимовляється з посиленою інтонацією, то після нього ставиться знак оклику:
Прощавайте! Ждіте волі! Гей! на коні! Всі у путь!(П. Тичина)
3. Якщо вигук, який стоїть у середині речення, вимовляється з піднесенням, після нього ставимо знак оклику, а наступне слово пишемо з малої букви:
Всі, у кого серце вірне! Сонцю нашої весни, Сійте зерно — гей! — добірне В нерозмежені лани!(М. Рильський)
4. Не виділяються розділовими знаками вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання:
Гей ви, юначе, підтягніться, треба йти швидше.
5. Вигуки о, ой, що стоять перед звертанням і тісно з ними пов'язані інтонацією, виступають у ролі часток і комою не виділяються:
О пісне блаженна! О пісне крилата, Лети над землею, дзвени і зови...(М. Чернявський)
6. Вигуки о, ой можуть не виділятися комою в реченнях, що мають пісенний характер:
Ой не світи, місяченьку, Не світи нікому...(Нар. творчість)
7. Знак оклику ставиться й після вигуків, що виступають еквівалентами окличних речень:
Гай! Гай! Анхізонька видати...(І. Котляревський)
Частка — службова
частини мови, яка надає словам або реченням певних смислових чи
емоційно-експресивних відтінків або служить засобом творення форм слів
та похідних слів. Основне значення частки — видозміна значень окремих
слів, цілих речень.
Групи часток за значенням і вживанням
Група
|
Роль у мовленні
|
Приклади
|
| Формотворчі | утворюють форми дієслів:
|
би, б
хай, нехай
|
| Заперечні | передають заперечення |
не, ні, ані
|
| Модальні | уживаються для
|
чи, хіба, невже еге, атож, так, аякже як, та,
що за, що то, навіть, тільки, хоч, хоча 6, лише, лишень, аж, же, таки,
уже, собі от, це, то, ото, он, ген,
приблизно, майже, мало не, трохи не, чи не годі, бодай, -бо, -но, ну
|
Правопис часток
Спосіб написання
|
Умова
|
Приклади
|
| Разом |
частки аби, ані, де, чи, чим, що, як
у складі будь-якої частини мови |
абиякий, аніскільки, чимдуж, щосили
|
| частки би, б, же, ж, то, що в складі сполучників або інших часток |
мовби, нібито, аякже, абощо
|
|
| частка -ся (-сь) у зворотних дієсловах і в складі займенників і прислівників |
купається, вклонивсь, колись, когось
|
|
Через дефіс
|
частки -бо, -но, -то, -от, -таки, що стоять безпосередньо після слова, якого стосуються |
чекай-но, тому-то, знайшов-таки (але таки знайшов, усе ж таки)
|
| частки казна-, хтозна-, бозна-, будь-, -небудь, які стали префіксами або суфіксами в прислівниках і займенниках |
казна-хто, бозна-чому, хто-небудь
|
|
| Окремо | формотворчі частки |
хотілося б, нехай готує
|
| частки, що надають словам смислових чи емоційних відтінків |
аж, ж, саме, ще, хоч
|
|
| частки у сполуках слів (здебільшого в сполучних словах) |
поки що, навряд
д чи, дарма що, що за, що ж до
|
Сполучник — службова частини мови, яка вживається для поєднання членів речення, частин складного речення й окремих речень у тексті: Хоч мороз і припікає, зате комарів немає (Нар. творчість).
Групи сполучників за значенням
|
Сурядні
(з'єднують однорідні члени речення або частини складносурядного речення)
|
Підрядні
(поєднують головну та залежну частини складнопідрядного речення)
|
|
єднальні:
і, й, та (і), і..А, ні...ні, ані...ані, не тільки ... а й
|
причинові: бо, тому що, через те що, оскільки, у зв'язку з тим що
|
|
часові: коли, тільки, як, щойно, ледве, як тільки, після того як
|
|
|
протиставні:
а, але, та (але), зате, проте, однак
|
умовні: якщо, якби, як, аби, коли, коли б, якщо...то
|
|
мети: щоб, аби, для того щоб, з тим щоб
|
|
|
розділові:
або, чи, хоч, або...або, чи...чи, хоч...хоч, то...то, чи то...чи то, не то...не то
|
допустові: хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай
|
|
порівняльні: як, мов, наче, неначе, немов, ніби, немовбито
|
|
|
з'ясувальні: що, щоб, як
|
|
|
міри та ступеня: аж, що аж, що й
|
|
|
наслідкові: так що |
І. Структура твору-роздуму
1.Теза
2. Аргументи.
3. Приклад з літератури чи інших видів мистецтва.
4. Приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя.
5. Висновок.
Середня частина може варіюватися: або подаємо одразу всі аргументи (мінімум два), або по одному, наводячи після кожного приклад. Тоді схема твору матиме такий вигляд:
1.Теза.
2. Перший аргумент.
3. Приклад з літератури чи інших видів мистецтва.
4. Другий аргумент.
5. Приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя.
6. Висновок.
Слід наголосити на логічному зв’язку всіх елементів структури: аргументи доводять тезу, приклади підтверджують правильність аргументів. Це означає, що коли висунути дві тези, то потрібно аргументувати кожну з них двома доказами й до кожного добирати приклади. Тут неважко й заплутатися. Тож треба намагатися чітко й лаконічно викладати свої думки.
Учень повинен знати, що під час оцінювання структури його твору звертатимуть увагу на такі моменти: наявність усіх названих елементів структури, пов’язаність їх (тезі відповідають аргументи, приклади й висновок) і використання спеціальних слів та виразів, потрібних для кожної частини тексту. Це означає, що, оцінюючи тезу, викладач візьме до уваги таке:
теза є; вона розташована на початку твору; вона сформульована чітко; у ній є конструкції, які виражають власну думку.
До прикладів, аргументів та висновку вимоги такі:
аргументи містяться після тези та відповідають їй;
аргументів мінімум два (!);
приклади йдуть після аргументів і відповідають їм;
прикладів мінімум два (!): один із художньої літератури чи інших видів мистецтва та один з історії, суспільно-політичного чи власного життя;
висновок міститься після прикладів і відповідає тезі;
використані спеціальні слова й вирази, які потрібні для аргументації, наведення прикладів та висновку (див. таблицю нижче).
Важливо знати випускникам, що на ЗНО за кожну з п’яти структурних частин твору можна отримати максимум 2 бали. Ще 2 – за логічність твору: поділ на абзаци, логічний розвиток думки, використання спеціальних виразів для зв’язку думок. Отже, за структуру твору максимально може бути 12 балів. Якщо наступних 12 – за ідеальну грамотність – здобути не так просто, то цілком реально навчитися правильно будувати структуру твору-роздуму.
II. Спеціальні слова й вирази у творі-роздумі
1.Теза
2. Аргументи.
3. Приклад з літератури чи інших видів мистецтва.
4. Приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя.
5. Висновок.
Середня частина може варіюватися: або подаємо одразу всі аргументи (мінімум два), або по одному, наводячи після кожного приклад. Тоді схема твору матиме такий вигляд:
1.Теза.
2. Перший аргумент.
3. Приклад з літератури чи інших видів мистецтва.
4. Другий аргумент.
5. Приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя.
6. Висновок.
Слід наголосити на логічному зв’язку всіх елементів структури: аргументи доводять тезу, приклади підтверджують правильність аргументів. Це означає, що коли висунути дві тези, то потрібно аргументувати кожну з них двома доказами й до кожного добирати приклади. Тут неважко й заплутатися. Тож треба намагатися чітко й лаконічно викладати свої думки.
Учень повинен знати, що під час оцінювання структури його твору звертатимуть увагу на такі моменти: наявність усіх названих елементів структури, пов’язаність їх (тезі відповідають аргументи, приклади й висновок) і використання спеціальних слів та виразів, потрібних для кожної частини тексту. Це означає, що, оцінюючи тезу, викладач візьме до уваги таке:
теза є; вона розташована на початку твору; вона сформульована чітко; у ній є конструкції, які виражають власну думку.
До прикладів, аргументів та висновку вимоги такі:
аргументи містяться після тези та відповідають їй;
аргументів мінімум два (!);
приклади йдуть після аргументів і відповідають їм;
прикладів мінімум два (!): один із художньої літератури чи інших видів мистецтва та один з історії, суспільно-політичного чи власного життя;
висновок міститься після прикладів і відповідає тезі;
використані спеціальні слова й вирази, які потрібні для аргументації, наведення прикладів та висновку (див. таблицю нижче).
Важливо знати випускникам, що на ЗНО за кожну з п’яти структурних частин твору можна отримати максимум 2 бали. Ще 2 – за логічність твору: поділ на абзаци, логічний розвиток думки, використання спеціальних виразів для зв’язку думок. Отже, за структуру твору максимально може бути 12 балів. Якщо наступних 12 – за ідеальну грамотність – здобути не так просто, то цілком реально навчитися правильно будувати структуру твору-роздуму.
II. Спеціальні слова й вирази у творі-роздумі
Прийменник — незмінна службова частина мови, що, виражаючи залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні і в реченні, вказує на: об'єкт дії — повідомити (про що?) про концерт, подарунок (для кого?) для сестри; напрямок — поїздка (куди?) на курорт; місце — зустрітися (де?) біля клубу; причину — замовк (із якої причини?) від несподіванки;
мету — зібратися (для чого? ) на нараду тощо.
Прийменник членом речення не буває, але разом із самостійною частиною мови входить до складу члена речення.
Один і той же прийменник може виражати різні відношення. Порівняйте:
вийшов за двері (напрямок) — стояв за дверима (місце);
купив за гривню (об'єкт) – повернувся за годину (час);
переступив через поріг (об'єкт дії) – прийшов через тиждень (час) — помилився через неуважність (причина).
Одне й те саме значення може бути виражене за допомогою різних прийменників, причому відмінкові форми можуть бути й однаковими (майданчик біля школи — майданчик коло школи), і різними (майданчик при школі).
Прийменники можуть змінювати значення словосполучення на протилежне:
читати (коли?) до вечері — читати (коли?) після вечері;
почепити (де?) над картиною — почепити (де?) під картиною.
Це дає підставу говорити про синонімічність та антонімічність деяких прийменників.
НЕПОХІДНІ Й ПОХІДНІ ПРИЙМЕННИКИ
До непохідних належать прийменники, спосіб творення яких визначити неможливо: до, за, на, під та ін. Похідними є прийменники, утворені:
способом складання непохідних прийменників: з-під, із-за, понад, з-поміж;
способом переходу з інших частин мови: кругом (хати), близько (полудня), назустріч(виборам), під час, у зв'язку з, згідно з.
У деяких сполученнях слів, до яких входить іменник із непохідним прийменником, іменник втрачає своє предметне значення, і тоді все сполучення слів виконує роль похідного прийменника: з метою перевірки (порівняйте: для перевірки),у напрямку лісу (до лісу), в силу обставин (через обставини). Така ж втрата семантики дієприслівника спричиняє утворення похідних прийменників починаючи з, незважаючи на.
Повторіть матеріал за посиланням, а також перевірте себе за запитаннями та завданнями: http://www.linguist.univ.kiev.ua/WINS/pidruchn/chislivnik/chislzmist.htm
1.Встанови відповідність між фразеологізмом та його значенням.
1. Розводити антимонії А. Бувалий
2. Палицею кинути Б. Розсердитися
3. За вуха тягти В. Близько
4. Бита голова Г. Допомагати
Д. Вести беззмістовні розмови
2. Встанови відповідність, дібравши до фразеологізмів антоніми
1. Заяча душа А. топтати стежку
2. І слід пропав Б. Не з боязливого десятка
3. Хоч греблю гати В.Врізати дуба
4. Топтати ряст Г. Як у кота сліз
Д. Сидіти на хвості
3.Встанови відповідність між фразеологізмом і його значенням.
1. Крутити носом А. Близько
2. Курці ніде клюнути Б. Виражати незадоволення, вередувати
3. Ноги не носять В. Дуже тісно
4. Рукою подати Г. Захворіти
Д. Втомитися
4.Доберіть до фразеологізмів синонімічні стійкі сполучення слів.
1. Гнути кирпу А. Ханьки м’яти
2. Клювати носом Б. Надавати духопелів
3. Нам’яти вуха В. Носом рибу вудити
4. Ловити гав Г. Ніс утерти
Д. Задирати хвоста
5.Установи відповідність між фразеологізмом та його значенням
1. Задирати носа А. Обдурювати когось
2. Залишатися з носом Б. Пишатися, гордитися
3. Повісити ніс В. Журитися
4. Водити за ніс Г. Залишитися ні з чим
Д. Вередувати
6.Доберіть до фразеологізмів синонімічні стійкі сполучення слів
1. Ворон лічити А. Розбити горщика
2. Дметься, як жаба на кладці Б. Давати горобцям дулі
3. По саму зав’язку В. Ні пари з вуст
4. Прикусити язика Г. Пнеться, як хміль на тичці
Д. Голки не просунеш
7.Установи відповідність між фразеологізмом та його значенням.
1. Клювати носом А. Показати свою перевагу
2. Ніс утерти Б. Спати, дрімати
3. Ніс устромляти В. Зазнаватися
4. Носа не показувати Г. Втручатися у чужі справи
Д. Не з’являтися.
8.Доберіть до фразеологізмів синоніми
1. Продавати зуби А. Давати хропака
2. Видирати з-під землі Б. Скалити зуби
3. Хоч гармати коти В.Всипати березової каші
4. Давати прикурити Г. Заварити кашу
Д. Діставати зорі
9.Установи відповідність між фразеологізмом та його значенням.
1. Давати драла А. Недосвідчена людина
2. Давати горобцям дулі Б. Тікати
3. Мало каші з’їв В. Нагодувати
4. Давати березової каші Г. Байдикувати
Д. Суворо покарати, побити.
10.Підбери до фразеологізму антонім.
1. Як дві краплі води А. Не вартий гроша
2. Викинути з голови Б. Як у тумані
3. Ціни нема В. Великий пан
4. Невелике цабе Г. Не йти з думки
Д. Як свиня на коня
11.Установи відповідність між фразеологізмом та його значенням.
1. Брати ноги в руки А. Тікати
2. Брати приклад Б. Зазнати невдачі
3. Піймати облизня В. Наслідувати кого-небудь
4. Піймати гаву Г. Зловити птаха
Д. Пропустити щось важливе
12.Підбери до фразеологізмів синоніми
1. Давати драла А. Жовтороте пташеня
2. Давати горобцям дулі Б. Бити байдики
3. Давати відсіч В. Накивати п’ятами
4. Мало каші з’їв Г. Немало каші з’їв
Д. Давати відкоша
13.Установи відповідність між фразеологізмом та його значенням.
1. Врізати дуба А. Відповідати ударом на удар
2. Давати здачі Б. Заснути
3. Давати прикурити В.. Вмерти
4. Дати хропака Г. Розправитись із кимось
Д. Повертати борги
14.Доберіть до фразеологізмів антоніми
1. У свинячий голос А. Ні світ ні зоря
2. Одного поля ягода Б. Пустити шпильку
3. Як мокре горить В. Не з нашої парафії
4. Мазати медом Г. Змотати вудки
Д. Аж іскри летять
1. Розводити антимонії А. Бувалий
2. Палицею кинути Б. Розсердитися
3. За вуха тягти В. Близько
4. Бита голова Г. Допомагати
Д. Вести беззмістовні розмови
2. Встанови відповідність, дібравши до фразеологізмів антоніми
1. Заяча душа А. топтати стежку
2. І слід пропав Б. Не з боязливого десятка
3. Хоч греблю гати В.Врізати дуба
4. Топтати ряст Г. Як у кота сліз
Д. Сидіти на хвості
3.Встанови відповідність між фразеологізмом і його значенням.
1. Крутити носом А. Близько
2. Курці ніде клюнути Б. Виражати незадоволення, вередувати
3. Ноги не носять В. Дуже тісно
4. Рукою подати Г. Захворіти
Д. Втомитися
4.Доберіть до фразеологізмів синонімічні стійкі сполучення слів.
1. Гнути кирпу А. Ханьки м’яти
2. Клювати носом Б. Надавати духопелів
3. Нам’яти вуха В. Носом рибу вудити
4. Ловити гав Г. Ніс утерти
Д. Задирати хвоста
5.Установи відповідність між фразеологізмом та його значенням
1. Задирати носа А. Обдурювати когось
2. Залишатися з носом Б. Пишатися, гордитися
3. Повісити ніс В. Журитися
4. Водити за ніс Г. Залишитися ні з чим
Д. Вередувати
6.Доберіть до фразеологізмів синонімічні стійкі сполучення слів
1. Ворон лічити А. Розбити горщика
2. Дметься, як жаба на кладці Б. Давати горобцям дулі
3. По саму зав’язку В. Ні пари з вуст
4. Прикусити язика Г. Пнеться, як хміль на тичці
Д. Голки не просунеш
7.Установи відповідність між фразеологізмом та його значенням.
1. Клювати носом А. Показати свою перевагу
2. Ніс утерти Б. Спати, дрімати
3. Ніс устромляти В. Зазнаватися
4. Носа не показувати Г. Втручатися у чужі справи
Д. Не з’являтися.
8.Доберіть до фразеологізмів синоніми
1. Продавати зуби А. Давати хропака
2. Видирати з-під землі Б. Скалити зуби
3. Хоч гармати коти В.Всипати березової каші
4. Давати прикурити Г. Заварити кашу
Д. Діставати зорі
9.Установи відповідність між фразеологізмом та його значенням.
1. Давати драла А. Недосвідчена людина
2. Давати горобцям дулі Б. Тікати
3. Мало каші з’їв В. Нагодувати
4. Давати березової каші Г. Байдикувати
Д. Суворо покарати, побити.
10.Підбери до фразеологізму антонім.
1. Як дві краплі води А. Не вартий гроша
2. Викинути з голови Б. Як у тумані
3. Ціни нема В. Великий пан
4. Невелике цабе Г. Не йти з думки
Д. Як свиня на коня
11.Установи відповідність між фразеологізмом та його значенням.
1. Брати ноги в руки А. Тікати
2. Брати приклад Б. Зазнати невдачі
3. Піймати облизня В. Наслідувати кого-небудь
4. Піймати гаву Г. Зловити птаха
Д. Пропустити щось важливе
12.Підбери до фразеологізмів синоніми
1. Давати драла А. Жовтороте пташеня
2. Давати горобцям дулі Б. Бити байдики
3. Давати відсіч В. Накивати п’ятами
4. Мало каші з’їв Г. Немало каші з’їв
Д. Давати відкоша
13.Установи відповідність між фразеологізмом та його значенням.
1. Врізати дуба А. Відповідати ударом на удар
2. Давати здачі Б. Заснути
3. Давати прикурити В.. Вмерти
4. Дати хропака Г. Розправитись із кимось
Д. Повертати борги
14.Доберіть до фразеологізмів антоніми
1. У свинячий голос А. Ні світ ні зоря
2. Одного поля ягода Б. Пустити шпильку
3. Як мокре горить В. Не з нашої парафії
4. Мазати медом Г. Змотати вудки
Д. Аж іскри летять
Типи складнопідрядних речень
|
Тип підрядного речення
|
Питання / сполучники чи сполучні слова
|
Приклад
|
|
означальне |
який? яка? яке? які? |
Життя — це оббирання з реп 'яхів, що пазурами уп'ялися в душу (Л. Костенко). |
|
спол.: що, щоб, ніби; спол. сл.: який, ний, котрий, що, де, куди, звідки |
||
|
з'ясувальне |
хто? що? кого? чого? |
Не можна допустити, щоб людиною керував страх (О. Гончар). |
|
спол.: що, як, щоб, мов, ніби, наче, аби, якби, коли, поки, доки, чи спол. сл.: який, чий, котрий, що, де, куди, звідки, як, чому |
||
|
обставинне місця |
де? куди ? звідки ? |
Тепер я скрізь, де світло і любов (П. Филинович). |
|
спол. сл.: де, куди, звідки |
||
|
обставинне часу |
коли? як довго? доки? з яких пір? |
Доки сонце зійде, роса очі виїсть (Нар. тв.). |
|
спол.: як, після того як, відколи, відтоді як, з тих пір як спол. сл.: коли, поки, доки |
||
|
обставинне способу дії, міри і ступеня |
як?яким способом?якою мірою? наскільки? |
Сердега так перелякався, що аж тремтить (Л.Глібов). |
|
спол.: що, чим...тим, аж, що аж спол. сл.: як, скільки, наскільки |
||
|
обставинне порівняльне |
як? |
Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина (Т. Шевченко). |
|
спол.: як, ніби, наче, мовби спол. сл.: як |
||
|
обставинне умови |
за якої умови? |
Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко). |
|
спол.: якщо, коли, якби, як, раз,аби |
||
|
обставинне причини |
чому? через що? з якої причини? |
Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ігили й нікуди не прийшли (Л. Костенко). |
|
спол.: бо, що, оскільки, адже, тому що, через те що, внаслідок того що, у зв 'язку з тим що |
||
|
обставинне мети |
з якою метою? навіщо? для чого? |
Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (Т. Шевченко). |
|
спол.: щоб, аби, для того щоб, з тим щоб |
||
|
обставинне допустове |
незважаючи на що? |
Хоч не рідний cuн Ярема, а щира дитина (Т. Шевченко). |
|
спол.: хоч, хай, незважаючи на те що, дарма що |
||
|
обставинне наслідку |
умовно можна поставити питання і що ж? і який наслідок? |
Теплий туман наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М. Коцюбинський). |
|
спол.: так що |
Зауважте!У підрядних обставинних наслідку кома ставиться перед сполучником так що. Якщо кому поставити перед що, то утвориться підрядне міри і ступеня: Теплий туман наливав балку по самі вінця так, що дерева потопали в ньому.
Морфологія - це розділ граматики, що вивчає граматичну будову слова: особливості словозміни, граматичні форми слова, способи вираження граматичних значень, властивих слову.
Центральне місце в морфології належить вченню про частини мови.
Частини мови - це лексико-граматичні класи слів, кожен з яких характеризується узагальненим лексичним значенням, морфологічними і синтаксичними особливостями.
Повнозначні частини мови - це слова, що мають лексичне значення (виконують номінативну функцію). Серед них виділяють іменник, прикметник, займенник, числівник, дієслово, прислівник.
Неповнозначні частини мови - це слова, що не мають лексичного значення, а лише виражають різні семантико-синтаксичні відношення між словами. До них належать прийменник, сполучник, частка. Ні до повнозначних, ні до службових не належить вигук, що є засобом вираження (не називання) емоцій, почуттів, вольових спонукань мовців.
Центральне місце в морфології належить вченню про частини мови.
Частини мови - це лексико-граматичні класи слів, кожен з яких характеризується узагальненим лексичним значенням, морфологічними і синтаксичними особливостями.
Повнозначні частини мови - це слова, що мають лексичне значення (виконують номінативну функцію). Серед них виділяють іменник, прикметник, займенник, числівник, дієслово, прислівник.
Неповнозначні частини мови - це слова, що не мають лексичного значення, а лише виражають різні семантико-синтаксичні відношення між словами. До них належать прийменник, сполучник, частка. Ні до повнозначних, ні до службових не належить вигук, що є засобом вираження (не називання) емоцій, почуттів, вольових спонукань мовців.
Подвоєння приголосних утворюється:
1. При збігу однакових приголосних на межі морфем (префікса і кореня, кореня і суфікса, основи дієслова і постфікса, частин складноскорочених слів): роззнайомитися, оббігти; сон - сонний, туман - туманний; пасся, перенісся; міськком, юннат.
2. У прикметниках на -?енн(ий), -?анн(ий) (-?янн(ий)) зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, прощенний, нездоланний, невпізнанний, незрівнянний.
3. У словах бовван, Ганна, лляний, овва, ссати і похідних від них.
Подовження приголосних д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч після голосного перед [я, ю, є, і] відбувається:
1. В усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): зілля, зіллям, у зіллі; сторіччя, сторіччю, у сторіччі. Але: сторіч, знань, знарядь.
Якщо в родовому відмінку множини закінчення -ів, то подовження зберігається: відчуття – відчуттів, відкриття – відкриттів.
2. Перед [я, ю, є, і] в усіх відмінках деяких іменників 1-ї відміни (чол. і жін. роду): суддя, судді, суддею, суддю, суддів; Ілля, Іллі, Іллю, Іллею; стаття, статті, статтею (але – статей).
3. Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду (III відміна), основа яких у називному відмінку закінчується одним м’яким або шиплячим приголосним: зав’язь – зав’яззю, повінь – повінню, відстань – відстанню, ніч – ніччю, Січ – Січчю, суміш – сумішшю, подорож – подорожжю.
Якщо в називному відмінку однини основа закінчується на два приголосних, губний або р, то подовження не відбувається: радість – радістю, кров – кров’ю, матір – матір’ю.
4. У прислівниках типу зрання, навмання, попідтинню.
5. У формах теперішнього часу дієслова лити: ллю, ллєш, ллють.
1. При збігу однакових приголосних на межі морфем (префікса і кореня, кореня і суфікса, основи дієслова і постфікса, частин складноскорочених слів): роззнайомитися, оббігти; сон - сонний, туман - туманний; пасся, перенісся; міськком, юннат.
2. У прикметниках на -?енн(ий), -?анн(ий) (-?янн(ий)) зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, прощенний, нездоланний, невпізнанний, незрівнянний.
3. У словах бовван, Ганна, лляний, овва, ссати і похідних від них.
Подовження приголосних д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч після голосного перед [я, ю, є, і] відбувається:
1. В усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): зілля, зіллям, у зіллі; сторіччя, сторіччю, у сторіччі. Але: сторіч, знань, знарядь.
Якщо в родовому відмінку множини закінчення -ів, то подовження зберігається: відчуття – відчуттів, відкриття – відкриттів.
2. Перед [я, ю, є, і] в усіх відмінках деяких іменників 1-ї відміни (чол. і жін. роду): суддя, судді, суддею, суддю, суддів; Ілля, Іллі, Іллю, Іллею; стаття, статті, статтею (але – статей).
3. Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду (III відміна), основа яких у називному відмінку закінчується одним м’яким або шиплячим приголосним: зав’язь – зав’яззю, повінь – повінню, відстань – відстанню, ніч – ніччю, Січ – Січчю, суміш – сумішшю, подорож – подорожжю.
Якщо в називному відмінку однини основа закінчується на два приголосних, губний або р, то подовження не відбувається: радість – радістю, кров – кров’ю, матір – матір’ю.
4. У прислівниках типу зрання, навмання, попідтинню.
5. У формах теперішнього часу дієслова лити: ллю, ллєш, ллють.
Лексичне значення слова – це те поняття, той зміст, який вклали в слово люди. Слова можуть позначати предмети, осіб, явища, процеси, ознаки, взагалі всю повноту наших думок і мислення. Фактично, без слів ми не змогли б виражати свої почуття, своє бачення світу, не могли б спілкуватися одне з одним. Мова – це сукупність певних поєднань звуків, букв, яким конкретною людською спільнотою (найчастіше – етносом, народом) присвоєно певне значення. Окрім лексичного значення, слова мають і граматичне значення, яке показує, що слово належить до певної частини мови та має граматичні ознаки.
Наприклад, лексичне значення слова "млин" - споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та інших видів енергії. Це значення ми знайдемо в будь-якому тлумачному словнику української мови. Граматичне значення слова "млин" - іменник, чоловічого роду, вжитий в називному відмінку однини, належить до другої відміни. Однак слід пам’ятати, що лише самостійні частини мови мають лексичне значення, а службові - лише граматичне.
Варто зауважити, що лексичне значення слова відбиває лише узагальнене поняття про предмет, явище, ознаку. Дуже часто одне й те ж слово може викликати дуже різні асоціації у людей. Наприклад, коли ми чуємо чи бачимо слово «собака», то один може уявити пуделя, інший вівчарку, хтось цуценя, для когось «собака» – лайливе слово, для когось – асоціація з вірним другом. Але всі погодяться, що «собака» це чотиринога свійська тварина, що першою була приручена людиною. Тобто кожне слово несе в собі узагальнене, не спеціалізоване, об’єктивне значення, яке є для слова основним. А у сприйнятті цього слова кожним формується суб’єктивне значення, або емоційне його сприйняття.
Наприклад, лексичне значення слова "млин" - споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та інших видів енергії. Це значення ми знайдемо в будь-якому тлумачному словнику української мови. Граматичне значення слова "млин" - іменник, чоловічого роду, вжитий в називному відмінку однини, належить до другої відміни. Однак слід пам’ятати, що лише самостійні частини мови мають лексичне значення, а службові - лише граматичне.
Варто зауважити, що лексичне значення слова відбиває лише узагальнене поняття про предмет, явище, ознаку. Дуже часто одне й те ж слово може викликати дуже різні асоціації у людей. Наприклад, коли ми чуємо чи бачимо слово «собака», то один може уявити пуделя, інший вівчарку, хтось цуценя, для когось «собака» – лайливе слово, для когось – асоціація з вірним другом. Але всі погодяться, що «собака» це чотиринога свійська тварина, що першою була приручена людиною. Тобто кожне слово несе в собі узагальнене, не спеціалізоване, об’єктивне значення, яке є для слова основним. А у сприйнятті цього слова кожним формується суб’єктивне значення, або емоційне його сприйняття.
Завдання та вправи для самоконтролю
1. Складіть три речення зі словом джерело у таких значеннях:
1. Потік підземної води або іншої рідини, що витікає із землі.
2. Писемна пам'ятка, оригінал, на основі якої будується наукове дослідження.
3. Першопричина, початок чогось. .
2. Знайдіть слова з переносним значенням. Поясніть, за якою ознакою відбулося перенесення.
1. Крізь пилюку, по багнюці, в холод і завію прийде чистою до тебе біла моя мрія (В. Симо-ненко). 2. Чорним круком чорну вістку із чужини хтось приніс (О. Олесь). 3. По садах пустинних їде гордовито осінь жовтокоса на баскім кОні (В.Сосюра). 4. Вечір. Падає напруго сонце. Обрій нашкірений наколовся на шпичаки дальніх сосен (В. Стус). 5. Не повітря — найтонші звуки, не долина — блакитний дим. І весни пустотливі руки у волоссі моїм. Голубіє земля, оповита прозорим серпанком, хвилі кидає в берег море, важке і зелене. На обличчя і груди людини лягає небо, небо в білих хмаринах, що тихо чекає слова (О. Ольжич). 6. Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою (Т. Шевченко). 7. Між співами тюремних горобців причулося — синичка заспівала і тонко-тонко прясти почала тугеньку цівку болю (В. Стус).
1. Складіть три речення зі словом джерело у таких значеннях:
1. Потік підземної води або іншої рідини, що витікає із землі.
2. Писемна пам'ятка, оригінал, на основі якої будується наукове дослідження.
3. Першопричина, початок чогось. .
2. Знайдіть слова з переносним значенням. Поясніть, за якою ознакою відбулося перенесення.
1. Крізь пилюку, по багнюці, в холод і завію прийде чистою до тебе біла моя мрія (В. Симо-ненко). 2. Чорним круком чорну вістку із чужини хтось приніс (О. Олесь). 3. По садах пустинних їде гордовито осінь жовтокоса на баскім кОні (В.Сосюра). 4. Вечір. Падає напруго сонце. Обрій нашкірений наколовся на шпичаки дальніх сосен (В. Стус). 5. Не повітря — найтонші звуки, не долина — блакитний дим. І весни пустотливі руки у волоссі моїм. Голубіє земля, оповита прозорим серпанком, хвилі кидає в берег море, важке і зелене. На обличчя і груди людини лягає небо, небо в білих хмаринах, що тихо чекає слова (О. Ольжич). 6. Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою (Т. Шевченко). 7. Між співами тюремних горобців причулося — синичка заспівала і тонко-тонко прясти почала тугеньку цівку болю (В. Стус).
Відокремлення — це виділення одного із членів речення у вимові за допомогою інтонації, а на письмі з обох боків за допомогою ком (найчастіше), рідше — тире. Відокремлються тільки другорядні члени речення.
Відокремлені члени речення відповідають на питання: а який саме? а як саме? де саме? а коли саме? а що саме? Вони уточнюють, конкретизують попередні члени речення або виділяються для посилення їхнього змісту і значення. Відокремленими бувають другорядні члени, яким властивий відтінок додаткового повідомлення, що доповнює основний зміст речення, виражений головними членами: Відвага наша — меч, политий кров’ю. Нікого тут нема, крім мене й господині.
Відокремлені означення
Відокремлення означень залежить від способу їх вираження, місця в реченні, а також від способу вираження того члена речення, до якого означення належить.
Поширені означення відокремлюються, якщо:
- стоять після означуваного слова, вираженого іменником: За вікном спить ніч, в темне небо загорнена, зорями прихорошена.
- стосуються особового займенника: З природи мовчазна, вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду.
- стоять перед означуваним словом і мають відтінок причини: У червонім намисті, зав’язана великою хусткою, Марта була дуже гарною молодицею.
- стоять перед означуваним словом, вираженим іменником, але відірвані від нього іншими словами: Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна.
Зверніть увагу! Найчастіше означення відокремлюються тоді, коли вони виражені дієприкметниковим та прикметниковим зворотами і стоять після означуваного слова: Взялися медом золоті лелітки, дощем умиті, чисті і ясні.Непоширені означення відокремлюються:
Відокремлені члени речення відповідають на питання: а який саме? а як саме? де саме? а коли саме? а що саме? Вони уточнюють, конкретизують попередні члени речення або виділяються для посилення їхнього змісту і значення. Відокремленими бувають другорядні члени, яким властивий відтінок додаткового повідомлення, що доповнює основний зміст речення, виражений головними членами: Відвага наша — меч, политий кров’ю. Нікого тут нема, крім мене й господині.
Відокремлені означення
Відокремлення означень залежить від способу їх вираження, місця в реченні, а також від способу вираження того члена речення, до якого означення належить.
Поширені означення відокремлюються, якщо:
- стоять після означуваного слова, вираженого іменником: За вікном спить ніч, в темне небо загорнена, зорями прихорошена.
- стосуються особового займенника: З природи мовчазна, вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду.
- стоять перед означуваним словом і мають відтінок причини: У червонім намисті, зав’язана великою хусткою, Марта була дуже гарною молодицею.
- стоять перед означуваним словом, вираженим іменником, але відірвані від нього іншими словами: Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна.
Зверніть увагу! Найчастіше означення відокремлюються тоді, коли вони виражені дієприкметниковим та прикметниковим зворотами і стоять після означуваного слова: Взялися медом золоті лелітки, дощем умиті, чисті і ясні.Непоширені означення відокремлюються:
| Дієвідміну дієслова можна визначити: а) за 3-ю особою однини, якщо наголос падає на закінчення: веде, береже, принесі (І дієвідміна); біжить, кри чить, шумить (II дієвідміна); б) за 3-ю особою множини за закінченнями -уть (-ють) і -ать (-ять): пишуть, виконують, клопочуться (І дієвідмі на); нівечать, чистять, дивляться (II дієвідміна). Безпохибно дієвідміна дієслова визначається за основою інфінітива (неозначена форма без суфікса -ти: працюва-ти, терпі-ти, чисти-ти, допомог-ти). Якщо основа інфінітива закінчується суфіксами -і- (-Ї-), -и- або після шиплячого -а- і цей суфікс у 1-й особі однини випадає, то дієслово належить до II дієвідміни. Якщо дієслово не відповідає цим умовам, то воно належить до 1 дієвідміни. Наприклад, дієслова гуркотіти — гуркочу, гоїти — гою, ходити — ходжу, бачити — бачу, кричати — кричу, одержати — одержу (у яких суфікси -і-, -и- та після шиплячого -а- випадають) належать до II дієвідміни: гуркотиш, гуркотить... гуркотять; гоїш, гоїть... гоять. Дієслова молоти, боротися, в'янути, класти, повзти, гуркотати, дихати, стругати (у яких немає суфіксів -і-, -и- та після шиплячого -а-), радіти — радію, синіти — синію, бажати — бажаю, помічати — помічаю (у яких ці суфікси не випадають) належать до 1 дієвідміни: гуркочеш, гуркоче... гуркочуть; радієш, радіє... радіють. У дієсловах бити, лити, жати, почати тощо звуки и та а не є суфіксами (входять до кореня), тому ці дієслова належать також до І дієвідміни: б'єш, б'є... б'ють. |