21учень 72,4%) підтвердили свої знання в межах відповідного рівня;
2 учні
(6,8 %) знизили показник навченості на один рівень;
6 учнів (20, 6%) підвищили показник
навченості на один рівень.
Річне оцінювання | ДПА | |||||||||
Низький | Середній | Достатній | високий | Низький | Середній | Достатній | високий | |||
3 | 13 | 13 | 1 | 0 | 15 | 12 | 2 | |||
10% | 43,3% | 43,3% | 3,3% | 0% | 51,7% | 41,3% | 6,8% | |||
Якість знань 46,6% | Якість знань 48,2% | |||||||||
Ці брати-перси жили в IV ст. і займали в своїй країні впливові державні посади. За дорученням свого царя вони вирушили до Константинополя, щоб підписати у Візантії договір про безпеку кордонів, дружні відносини та торгівлю. Через відмову взяти участь в урочистостях на честь язичеського бога Аполлона братів катували.
У минулі часи говорили: "На Мануїла сонце застоюється (уповільнюється в зеніті)". Цю народну прикмету підтверджують дані астрономів: дійсно, до цього часу Земля знижує швидкість руху навколо Сонця. На нічному небі у цей час можна побачити блискавиці. Наші пращури у цей день прислуховувались до дерев: якщо сосна дзвенить, а дуб - стогне, значить бурі не обминути.
У минулі часи говорили: "На Мануїла сонце застоюється (уповільнюється в зеніті)". Цю народну прикмету підтверджують дані астрономів: дійсно, до цього часу Земля знижує швидкість руху навколо Сонця. На нічному небі у цей час можна побачити блискавиці. Наші пращури у цей день прислуховувались до дерев: якщо сосна дзвенить, а дуб - стогне, значить бурі не обминути.
У народі говорили: "На Тихона сонце йде тихіше". Це вважається найтихіший день у році. З Тихона закінчується молоде літо, настає зріле. У цей день влаштовували обід для людей, які удобрювали гноєм поля. Ці люди були дуже потрібні, тому що: "Де зайва гною колижка, там зайва буханка хліба". Наші пращури примітили, якщо бджоли вранці граються - буде ясний день, товчуться - до негоди.
Святому Модесту моляться, коли хворіє худоба. У народі говорили, що на Віта соловей замовкає. Наші пращури помітили, що "Дощ на Фіта - погано для жита". За прикметою, день 28 червня бажано сонячний, оскільки у разі дощової погоди у домі буде розлад і сварки. У минулі часи примітили, якщо під час сходу сонця стоїть духота - до негоди.
У народі цей день називали: Акулина Гречишниця (у цей час сіють гречку), Акулина - Криві огірки (у цей час ще можна сіяти огірки, але красивими вони вже не будуть). З Акулини лютують мошки, комарі, г'едзі, мухи. "Мошкара товчеться колами - на хорошу погоду". Наші пращури вечором 26 червня слідкували за місяцем: якщо він у білому колі, то буде дощ. Кінець "горобиним ночам".
У народі цей день часто називали Петро Поворот, оскільки з Петра Афонського сонце на зиму, а літо на спеку повертає. У минулі часи було прийнято сіяти в цей день до обіду якесь біле зерно, а після обіду - чорне (гречку). Виконання цього правила гарантувало успіх. У цей день випадають великі роси. Наші пращури примітили, якщо дощ йде маленькими краплями - буде йти довго.
У минулі часи в цей день не можна було рвати траву, тому що люди вірили, що по ній катається всяка нечиста сила. Сонячну погоду 24 червня передбачав туман, який вранці стелиться по воді, і мокриця, яка залишається розкритою весь день. Наші пращури помітили, якщо під час сходу сонця стоїть духота, то хорошої погоди не чекати. Дощ передбачала чиста вода у водоймах і сильний запах трави і жимолості вранці.
У народі день Тимофія називали мишачий писк. За повір'ям, у цей день по землі ходять-бродять привиди. Старі люди вірили і бачили у цю пору великі "зграї мишей" на подвір'ях, що не передвіщало нічого хорошого. Погоду в цей день передбачали по диму від вогнища: якщо він піднімається стовпом - на ясну погоду, стелиться по землі - до негоди. А якщо на Тимофія засуха, то в цей день добра не чекай.
У минулі часи день 22 червня мав ще й таку назву - Кирило Кінець Весни Початок Літу. Це другий день літнього сонцестояння, і це найдовший день у році. З цього приводу наші пращури говорили, що "На Кирила сонечко віддає землі усю свою силу". По сонцю і про погоду судили: якщо воно світить вдень ніби через оболонку - потрібно незабаром чекати на дощ.
У народі святого називали Колодязником, оскільки це був день тих, хто копав криниці. Наші пращури говорили, що "Стратилат грозами багатий" - з цього дня наступала пора літніх гроз. Примітили у давнину, якщо під час грози добре чути грім, то варто чекати на затяжну негоду. Також в цей день звертали увагу на росу: якщо багато роси, то урожай буде хорошим. 21-22 червня - день літнього сонцестояння.
Найпоетичнішим святом, що тісно пов'язане з природою, є Трійця. До прийняття християнства схоже свято називалося Русаліями і відзначалося протягом шести днів. Церковний календар освячує лише три дні. Стосовно походження свята Трійці існує кілька гіпотез. За однією з них Бог у цей день створив землю і засіяв її зеленню (від цього й Зелені свята). За іншими версіями, Христос, в'їжджаючи до Єрусалима на віслюкові, обрав собі шлях не по килимах, які розіслали багачі, а по галузках, котрими прикрашали йому путівець бідняки,— звідси й зелене клечання.
Здебільшого Зелені свята починалися з четверга. Жінки вдосвіта йшли до лісу заготовляти лікарські трави. У цей день збирали також росу, якою лікували хворі очі.
У суботу, напередодні Трійці, селяни рвали материнку, чебрець, полин, лепеху й прикрашали запашним зіллям світлиці. Надвечір на «клечану суботу» йшли босоніж («щоб дерево не всохло») до лісу й запасалися галузками клена, липи, ясена. Ними оздоблювали обійстя, ворота, тини, хлів, одвірки хати, а також оселю.
У неділю, в день Трійці, відбувався один з найхарактерніших обрядів Зелених свят — ворожіння. Воно відбувалося під час розвивання вінків. Якщо вінок не засох — дівчині судилося довге життя. Зів'ялі вінки кидали у річку. Як попливе — щастя, а потоне — біда!
Неділя Зеленого тижня називається клечаною неділею, або П'ятдесятницею — це п'ятдесятий день після Великодня. В цей день люди зранку вдягаються по-святковому і вирушають до церкви. В руках кожна молодиця тримає пучок любистку, чебрецю, материнки та іншого зілля, люди вітають один одного, поздоровляють зі святом, зичать щастя.
В Україні здавна існує звичай після богослужіння йти хресним ходом до криниць і кропити їх свяченою водою. Деякі господарі виносять з хати до воріт стіл, накритий білою скатертиною, зверху кладуть хліб, сіль, воду. Священик зупиняється біля такого столу, читає Євангеліє, потім заходить до хати і кропить її свяченою водою.
Четвер Зеленого тижня називають Русалчиним Великоднем. У цей день, за народним звичаєм, дівчата йдуть таємно до лісу, щоб випросити в русалок і мавок багатих женихів. Під час русалчиних свят не слід викидати лушпиння з яєць, бо русалки робитимуть шкоду людям.
Здебільшого Зелені свята починалися з четверга. Жінки вдосвіта йшли до лісу заготовляти лікарські трави. У цей день збирали також росу, якою лікували хворі очі.
У суботу, напередодні Трійці, селяни рвали материнку, чебрець, полин, лепеху й прикрашали запашним зіллям світлиці. Надвечір на «клечану суботу» йшли босоніж («щоб дерево не всохло») до лісу й запасалися галузками клена, липи, ясена. Ними оздоблювали обійстя, ворота, тини, хлів, одвірки хати, а також оселю.
У неділю, в день Трійці, відбувався один з найхарактерніших обрядів Зелених свят — ворожіння. Воно відбувалося під час розвивання вінків. Якщо вінок не засох — дівчині судилося довге життя. Зів'ялі вінки кидали у річку. Як попливе — щастя, а потоне — біда!
Неділя Зеленого тижня називається клечаною неділею, або П'ятдесятницею — це п'ятдесятий день після Великодня. В цей день люди зранку вдягаються по-святковому і вирушають до церкви. В руках кожна молодиця тримає пучок любистку, чебрецю, материнки та іншого зілля, люди вітають один одного, поздоровляють зі святом, зичать щастя.
В Україні здавна існує звичай після богослужіння йти хресним ходом до криниць і кропити їх свяченою водою. Деякі господарі виносять з хати до воріт стіл, накритий білою скатертиною, зверху кладуть хліб, сіль, воду. Священик зупиняється біля такого столу, читає Євангеліє, потім заходить до хати і кропить її свяченою водою.
Четвер Зеленого тижня називають Русалчиним Великоднем. У цей день, за народним звичаєм, дівчата йдуть таємно до лісу, щоб випросити в русалок і мавок багатих женихів. Під час русалчиних свят не слід викидати лушпиння з яєць, бо русалки робитимуть шкоду людям.
Від імені мученика Лукилліана, страченого близько 270 р. Здавна цього дня було прийнято уважно спостерігати за вітром і по різних прикметах робити прогнози щодо врожаю і погоди. «На Лук'яна, напередодні Митрофана, не лягай спати рано, а приглядайся, звідки вітер». За багатовіковими спостереженнями, південний вітер обіцяє врожай ярих, північно-західний — сире літо, східний може принести хворобу. А якщо на Лук'яна весь день іде дощ, то це ознака того, що буде багато грибів.
У народі помітили, якщо в цей день довго кує зозуля - очікується тепла погода без холодного ранку. Ранок цього дня мав для селян велике значення - по ньому визначали урожай: гарний ранок на Устина - гарний налив жита; дощ, похмуро - урожай на льон і коноплі. Для 14 червня існує красива сімейна традиція: вечір цього дня слід провести наодинці з коханою людиною, тоді у сім'ї буде щастя.
За повір'ями, цього дня збираються змії та йдуть поїздом на своє весілля. Знахарки шукали зміїну шкіру, щоб прикладали її до очей у випадку хвороби. Линовище гадюки носили на шиї від лихоманки. А для лікування від зміїних укусів застосовувалися різні трави. Наприклад, поширеними були переконання, що змії бояться ясеня та папороті.
Духовний сенс свята Вознесіння для кожного з нас полягає в тому, що Спаситель наш, Господь Іісус Христос, прийнявши на себе людське єство, після воскресіння з мертвих разом з уже обоженою, оновленою людською плоттю зійшов на Небеса, відкривши шлях туди всім, хто вірує в Нього та живе згідно з Його духовним законом – законом любові до Бога і до ближнього.
Останні слова, які Христос промовив у мить свого Вознесіння до апостолів, а отже, і для нас – згідно з Євангелієм від Матфея – були такі: «Дана Мені всяка влада на небі і на землі. Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх додержуватись всього, що Я заповідав вам, і ось, Я з вами в усі дні до кінця світу. Амінь».
Останні слова, які Христос промовив у мить свого Вознесіння до апостолів, а отже, і для нас – згідно з Євангелієм від Матфея – були такі: «Дана Мені всяка влада на небі і на землі. Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх додержуватись всього, що Я заповідав вам, і ось, Я з вами в усі дні до кінця світу. Амінь».
Від імені апостолів із сімдесяти. Карп дружив з апостолом Павлом, був єпископом у Фракії. Алфей був чоловіком сестри Матері Ісуса Христа
Наші пращури називали цей день Карп-корополов, оскільки на Карпа добре ловляться коропи. Слідкували у цей день за комарами: якщо їх було занадто багато, то останні дні місяця очікувалися теплими, але дощовими.
Наші пращури називали цей день Карп-корополов, оскільки на Карпа добре ловляться коропи. Слідкували у цей день за комарами: якщо їх було занадто багато, то останні дні місяця очікувалися теплими, але дощовими.
Одне із багатьох свят, пов'язаних з іменем Іоанна Предтечі. Встановлене з нагоди третього знайдення його голови (перше і друге відзначається 9 березня). За церковною легендою, після знищення могили Іоанна голову його зберегла одна благочестива християнка. Голову поховали в Едесі, а потім у Команах. За плином часу місце поховання було забуте. Близько 850 р. голову віднайшли.
За народною традицією цього дня висаджували в грунт капустяну розсаду, робили також пізню сівбу ярої пшениці, починали збирання лікарських рослин.
За народною традицією цього дня висаджували в грунт капустяну розсаду, робили також пізню сівбу ярої пшениці, починали збирання лікарських рослин.
На честь першого святого, який обрав незвичний для Русі тип усамітнення — стовпництво, тобто життя у тісній хижі, влаштованій на стовпі. Народився він, ймовірно, на початку XII ст. в Переяславі-Заліському. Микита міг творити дива, зокрема, він вилікував чернігівського князя Михайла Всеволодовича. Напередодні князю явився біс в образі ченця і радив не звертатись по допомогу до Микити. Але князь не послухав його поради, і розповів Микиті про цей випадок, а той закляв біса ім'ям Ісуса Христа. Саме тому Микита-стовпник вважається заступником від лукавих духів. Помер він у 1193 р.
Погоду 6 червня у минулі часи передвіщали бджоли: якщо вони роєм гудять на горобині, що квітне - завтра буде ясний день. У цей час у садах цвітуть пізні сорти яблунь, вишень.
Погоду 6 червня у минулі часи передвіщали бджоли: якщо вони роєм гудять на горобині, що квітне - завтра буде ясний день. У цей час у садах цвітуть пізні сорти яблунь, вишень.
На Леонтія закінчують саджати огірки. Наші пращури помітили: "Багато ґедзів у цей день - до хорошого урожаю огірків". Якщо вранці трава пахне сильніше звичного - на дощ.
День пам'яті святих і рівноапостольних царів Констянтина і його матері Олени. Коли цариці Олені було 80 років, після Нікейського Собору, вона поїхала до святої Землі, бажаючи відвідати місця страждань, терпінь і смерті Спасителя Ісуса. В Єрусалимі вона побудувала церкву св. Гробу Господнього (т. з. церкву «Анастазія» - «Воскресіння», а також церкви на Єлеоні і в Вифлеємі. З перебуванням св. Олени на Сході пов'язують віднайдення святого хреста, на якому розіп'яли Ісуса Христа. Серед трьох знайдених Хрестів треба було визначити той, на якому був розп'ятий Ісус, тоді свята Олена наказала покласти по черзі на кожен хрест мерця, на одному з них мертвий воскрес. Відшукавши Животворящий Хрест Господній, цариця спонукала людей вклонитись йому. Цю подію Церква відзначає святом Воздвиженням Господнього Хреста. Коли свята Олена повернулась до Царгороду, син Констянтин хотів побудувати на її честь місто Геленопіль, але вона просила назвати місто на честь св. мученика Лукіяна. Померла свята Олена на руках свого сина Констянтина близько 328 р., у глибокій старості та святості. Її жива віра робила її справжнім апостолом, всіма силами і засобами, всім своїм життям старалась зміцнити Христову віру.
3 — червня — 11 липня — Петрівка, Петрів піст.
У Петрівку — день як рік.
Захотілося в Петрівку льоду.
Петрівка — голодівка.
У Петрівку почалася косовиця та грабовиця.
Хліб на Петрівку ощаджуй.
Хто в Петрівку сіна не косить, той зимою і в собак їсти просить.
3 — червня — 11 липня — Петрівка, Петрів піст.
У Петрівку — день як рік.
Захотілося в Петрівку льоду.
Петрівка — голодівка.
У Петрівку почалася косовиця та грабовиця.
Хліб на Петрівку ощаджуй.
Хто в Петрівку сіна не косить, той зимою і в собак їсти просить.