До Великодня віруючі готуються протягом семи тижнів Великого Посту - одного з найсуворіших постів - саме стільки часу провів Ісус Христос у пустелі. Вважається, що у ці дні душа віруючого повинна прислуховуватися до страждань Господа, котрі пережив Ісус Христос в людській подобі в останні дні. Ці сім тижнів називаються седмицями. Останній тиждень перед Пасхою називається Страстна Седмиця або Страстний тиждень, на спомин святих страстей Господніх. Кожен його день наближує нас до урочистої події - Світлого Христового Воскресіння. Це тиждень найсуворішого посту.

У Великий понеділок приводиться чудо засохлої смаківниці, про яке розповідається в Євангеліях від Матвія та Марка. Ця історія доводить, що віра має величезну силу й здатна творити чудеса. У цей день треба до Великодня підготувати свою оселю - пофарбувати, помити, почистити.

У Великий вівторок під час богослужіння читаються бесіди Ісуса Христа з учнями та його останні притчі. У цей день треба підготувати одяг, випрасувати білизну.

У Велику середу увага привертається "блудниці, яка розкаялася". Під час служби підкреслюється різниця між врятованою грішною жінкою та Іудою, обраним апостолом, який загинув: одна віддає своє багатство Христові та цілує його ноги, інший за гроші зраджує Христа поцілунком. У цей день завершуються всі господарські роботи. Треба прибрати хату, винести все сміття. Треба також заготовити яйця для крашанок та писанок, підготувати все необхідне для їх виготовлення знаряддя.
Вигук — це особлива частини мови, яка виражає почуття, волевиявлення мовця, не називаючи їх. Вигуки не належать ні до повнозначних, ні до службових частин мови, оскільки не мають номінативного значення і не виконують у реченні службових функцій.
Групи вигуків
За походженням
непохідні (утворені з одного або кількох звуків)
о! ого! ех! гм!
похідні (утворені від інших частин мови)
жах! отакої! прощавай!
За значенням
емоційні (передають почуття, емоції, переживання)
Боже мій! еге!
волевиявлення (виражають спонукання до певної дії)
годі! геть! алло! марш!
мовного етикету (виражають привітання, прощання, подяку, вибачення тощо)
привіт! бувайте! перепрошую! будь ласка!
Звуконаслідувальні слова
окремий вид слів, що їх умовно зараховують до вигуків (відтворюють голоси істот і шуми)
ку-ку! ш-ш-ш! дзень-дзень!

До похідних вигуків належать також вигукові фразеологізми: От тобі й маєш! Матінка моя рідна! Воронь Боже!
Пунктуаційне оформлення вигуків у реченнях
1. Вигуки в реченні відокремлюються комами:
Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені (М. Коцюбинський).
2. Коли вигук, що стоїть на початку речення, вимовляється з посиленою інтонацією, то після нього ставиться знак оклику:
Прощавайте! Ждіте волі! Гей! на коні! Всі у путь!(П. Тичина)
3. Якщо вигук, який стоїть у середині речення, вимовляється з піднесенням, після нього ставимо знак оклику, а наступне слово пишемо з малої букви:
Всі, у кого серце вірне! Сонцю нашої весни, Сійте зерно — гей! — добірне В нерозмежені лани!(М. Рильський)
4. Не виділяються розділовими знаками вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання:
Гей ви, юначе, підтягніться, треба йти швидше.
5. Вигуки о, ой, що стоять перед звертанням і тісно з ними пов'язані інтонацією, виступають у ролі часток і комою не виділяються:
О пісне блаженна! О пісне крилата, Лети над землею, дзвени і зови...(М. Чернявський)
6. Вигуки о, ой можуть не виділятися комою в реченнях, що мають пісенний характер:
Ой не світи, місяченьку, Не світи нікому...(Нар. творчість)
7. Знак оклику ставиться й після вигуків, що виступають еквівалентами окличних речень:
Гай! Гай! Анхізонька видати...(І. Котляревський)
Частка — службова частини мови, яка надає словам або реченням певних смислових чи емоційно-експресивних відтінків або служить засобом творення форм слів та похідних слів. Основне значення частки — видозміна значень окремих слів, цілих речень.
Групи часток за значенням і вживанням
Група
Роль у мовленні
Приклади
Формотворчі утворюють форми дієслів:
  • умовного способу
  • наказового способу
би, б
хай, нехай
Заперечні передають заперечення
не, ні, ані
Модальні уживаються для
  • оформлення запитання
  • ствердження думки
  • підсилення думки
  • виділення окремих слів і підсилення їхнього значення
  • вказівки на предмет, дію, місце
  • вказівки на кількість
  • спонукання до дії
чи, хіба, невже еге, атож, так, аякже як, та, що за, що то, навіть, тільки, хоч, хоча 6, лише, лишень, аж, же, таки, уже, собі от, це, то, ото, он, ген,
приблизно, майже, мало не, трохи не, чи не годі, бодай, -бо, -но, ну
   
Правопис часток
Спосіб написання
Умова
Приклади
Разом
частки аби, ані, де, чи, чим, що, як
у складі будь-якої частини мови
абиякий, аніскільки, чимдуж, щосили
частки би, б, же, ж, то, що в складі сполучників або інших часток
мовби, нібито, аякже, абощо
частка -ся (-сь) у зворотних дієсловах і в складі займенників і прислівників
купається, вклонивсь, колись, когось
Через дефіс
частки -бо, -но, -то, -от, -таки,
що стоять безпосередньо після слова, якого стосуються
чекай-но, тому-то, знайшов-таки (але таки знайшов, усе ж таки)
частки казна-, хтозна-, бозна-, будь-, -небудь, які стали префіксами або суфіксами в прислівниках і займенниках
казна-хто, бозна-чому, хто-небудь
Окремо формотворчі частки
хотілося б, нехай готує
частки, що надають словам смислових чи емоційних відтінків
аж, ж, саме, ще, хоч
частки у сполуках слів (здебільшого в сполучних словах)
поки що, навряд
д чи, дарма що, що за, що ж до
Сполучник — службова частини мови, яка вживається для поєднання членів речення, частин складного речення й окремих речень у тексті: Хоч мороз і припікає, зате комарів немає (Нар. творчість).
Групи сполучників за значенням
Сурядні
(з'єднують однорідні члени речення або частини складносурядного речення)
Підрядні
(поєднують головну та залежну частини складнопідрядного речення)
єднальні:
і, й, та (і), і..А, ні...ні, ані...ані, не тільки ... а й
причинові: бо, тому що, через те що, оскільки, у зв'язку з тим що
часові: коли, тільки, як, щойно, лед­ве, як тільки, після того як
протиставні:
а, але, та (але), зате, проте, однак
умовні: якщо, якби, як, аби, коли, коли б, якщо...то
мети: щоб, аби, для того щоб, з тим щоб
розділові:
або, чи, хоч, або...або, чи...чи, хоч...хоч, то...то, чи то...чи то, не то...не то
допустові: хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай
порівняльні: як, мов, наче, неначе, немов, ніби, немовбито
з'ясувальні: що, щоб, як
міри та ступеня: аж, що аж, що й
наслідкові: так що

День Вербної неділі нагадує християнам урочистий вхід Ісуса Христа в Єрусалим, який знаменував собою безпосереднє наближення Його Страстей і смерті на хресті. Люди, які Його вітали, кидали на дорогу плащі та зелені галузки пальм, вигукуючи: «Осанна Синові Давида!». Урочистий в'їзд Ісуса Христа в Єрусалим описаний в усіх Євангеліях. Цій події всі вони надають особливого значення. Літургія Вербної неділі також згадує як радісні моменти процесії з пальмами так і про Страсті Господні. Цим церква підкреслює, що тріумф Христа і Його Жертва завжди нерозривно пов'язані. Процесія на початок Євхаристії має свою багатовікову традицію. Так в Єрусалимі вже у IV ст. єрусалимський патріарх сідав на ослицю і в'їжджав на ній на Оливну гору, оточений віруючими. У західній Церкві подібна практика прийшла дещо пізніше — в V–VI ст. Сам звичай освячення пальмових гілок (вербових гілок, квітучих галузок тощо) введено в літургію вже аж у ХІ ст. До реформи 1955 року у католицькій церкві існував звичай, за яким священослужитель виходив у день Вербної неділі перед церкву, а двері святині зачиняли. Священик тричі стукав хрестом у браму, тоді вона відчинялася і священик з учасниками процесії входили всередину храму, аби відправити літургію. Цей символ мав нагадати вірним, що зачинене небо відкрилося людям завдяки заслузі хресної смерті Христа. Освячені налузки вірні зберігають цілий рік, щоби потім спалити їх на попіл для використання його у церковному обряді у Попільну Середу. Процесія з вербами (пальмами) є, з одного боку, пам'яткою про давню історичну подію, а з іншого — нашими кроками разом із Христом до жертви, якою сьогодні є Літургія. На літургію Вербної неділі священик вдягає не фіолетовий одяг, як колись, а червоний. Процесія має тріумфальний характер. Христос входить до свого міста як Цар і Господь, приймає спонтанне прославлення мешканців. Цим Церква хоче сказати, що як за кілька днів Христос Господь зазнає жорстокої смерті, то все одно ніхто не позбавить Його царської величі і права на панування. Царську гідність Христа Господа підкреслюють антифони й пісні, співані під час процесії.
У цей день у давнину спостерігали за сонцем: "Якщо сонце зійде червоне у туманному серпанку - рік буде хлібородним. Якщо викотиться із-за гори - доведеться переорювати озиме поле і засівати яровими". У цей час розкриваються бруньки у груші, дуба. Сходять нарциси, крокуси, а при ранній і теплій весні можуть зацвісти.
У давнину у цей день розпочинався вигін худоби в поле. У селян була традиція 22 квітня обходити джерела і проговорювати: "Підземна водиця, відкриваємо тобі шляхи зовнішні". Наші пращури помітили, що можна очікувати сухого літа, якщо до цього дня ще не встановилась стабільна тепла погода.
Євтихій був архієпископом Константинопольським. За те, що виступив проти імператора, був висланий з країни, помер у 582 році.
    За народною прикметою помічено, якщо цього дня тихо, то це вказує на врожай ранніх зернових.
Відмінювання займенників
За особливостями морфологічних форм займенники поділяються на дві групи.
До першої групи належать особові займенники першої й другої особи я, ти, зворотний займенник себе, які відмінюються за іменною відміною.
До другої групи належать усі інші займенники, які відмінюються за займенниковою відміною.

ІМЕННЕ ВІДМІНЮВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ: ОСОБОВИХ І ЗВОРОТНОГО СЕБЕ
н. | я | ти | — ми | ви
р. | мене | тебе | себе | нас | вас
д. | мені | тобі | собі | нам | вам
3. | мене | тебе | себе | нас | вас
0. | мною | тобою | собою | нами | вами
м. | (на) мені | тобі | собі | (на) нас | вас

ВІДМІНЮВАННЯ ОСОБОВО-ВКАЗІВНИХ ЗАЙМЕННИКІВ
Н. | він | воно | вона | вони
Р. | його (нього) | її (неї) | їх (них)
Д. | йому | їй | їм
З. | його (нього) | її (неї) | їх (них)
О. | ним | нею | ними
М. | (на) ньому (нім) | (на) ній | (на) них
І. Структура твору-роздуму
1.Теза
2. Аргументи.
3. Приклад з літератури чи інших видів мистецтва.
4. Приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя.
5. Висновок.

Середня частина може варіюватися: або по­даємо одразу всі аргументи (мінімум два), або по одному, наводячи після кожного приклад. Тоді схема твору матиме такий вигляд:

1.Теза.
2. Перший аргумент.
3. Приклад з літератури чи інших видів мистецтва.
4. Другий аргумент.
5. Приклад з історії, суспільно-політичного чи власного життя.
6. Висновок.

Слід наголосити на логічному зв’язку всіх елементів структури: аргументи доводять тезу, приклади підтверджують правильність аргу­ментів. Це означає, що коли висунути дві тези, то потрібно аргументувати кожну з них двома дока­зами й до кожного добирати приклади. Тут неважко й заплутатися. Тож треба намагатися чітко й лаконічно викладати свої думки.

Учень повинен знати, що під час оцінювання структури його твору звертатимуть увагу на такі моменти: наявність усіх названих елементів структури, пов’язаність їх (тезі відповідають ар­гументи, приклади й висновок) і використання спеціальних слів та виразів, потрібних для кож­ної частини тексту. Це означає, що, оцінюючи те­зу, викладач візьме до уваги таке:
теза є; вона розташована на початку твору; вона сформульована чітко; у ній є конструкції, які виражають власну думку.
    До прикладів, аргументів та висновку вимоги такі:
    аргументи містяться після тези та відповіда­ють їй;
    аргументів мінімум два (!);
    приклади йдуть після аргументів і відповіда­ють їм;
    прикладів мінімум два (!): один із художньої літератури чи інших видів мистецтва та один з історії, суспільно-політичного чи власного життя;
    висновок міститься після прикладів і відповідає тезі;
    використані спеціальні слова й вирази, які по­трібні для аргументації, наведення прикладів та ви­сновку (див. таблицю нижче).
Важливо знати випускникам, що на ЗНО за кожну з п’яти структурних частин твору мож­на отримати максимум 2 бали. Ще 2 – за логіч­ність твору: поділ на абзаци, логічний розвиток думки, використання спеціальних виразів для зв’язку думок. Отже, за структуру твору макси­мально може бути 12 балів. Якщо наступних 12 – за ідеальну грамотність – здобути не так просто, то цілком реально навчитися правильно будувати структуру твору-роздуму.
 II. Спеціальні слова й вирази у творі-роздумі
   На честь Йосифа Піснетворця - ченця IX ст. Він - автор покаянних канонів (гімнів, пісень), що й нині виконуються під час богослужіння. Та Йосифа або Йосипа Багатостраждального, що жив у ХІІІ-ХІV ст. Постригся і жив у Печерському монастирі до скону за обітницю, даною ще в мирському житті - стати ченцем, якщо одужає від тяжкої хвороби. Похований у Дальніх Печерах Києво-Печерської лаври.
   За народними спостереженнями, на Йосипа починають звучати цвіркуни, прилітають журавлі. Діти, побачивши в небі журавлів, наслідують їх голоси. А щоб вони не летіли далі, а кружляли на місці, перев'язували на червоній хустці або поясі вузла, підносили обома руками вгору, в бік журавлів, і гукали: "Журавлі, я вам дорогу перев'яжу". 
Від імені сповідника християнської віри VIII - IX ст. ігумена Мідікійського монастиря.
    Народна назва дня пов'язана з численними повенями (водопіллями), які спостерігаються о цій порі. За переказами, на Микити-водопола прокидається від сплячки Водяник.

Церква відзначає день святого Іони, святитлея Інокентія і преподобного Іпатія. У народі Іпатій вшановується як помічник при безплідді.
   Наші пращури продовжували спостерігати за перелітними птахами і робити висновки про майбутню погоду. Якщо  птахи хохляться, то хорошої погоди не чекай; після прильоту довго не щебечуть - на холод; раптово замовкли - до грози.

 ПРИЙМЕННИК

Прийменник — незмінна службова частина мови, що, виражаючи залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні і в реченні, вказує на:    об'єкт дії — повідомити (про що?) про концерт, подарунок (для кого?) для сестри; напрямок — поїздка (куди?) на курорт; місце — зустрітися (де?) біля клубу; причину — замовк (із якої причини?) від несподіванки;
    мету — зібратися (для чого? ) на нараду тощо.


Прийменник членом речення не буває, але разом із самостійною частиною мови входить до складу члена речення.

Один і той же прийменник може виражати різні відношення. Порівняйте:
вийшов за двері (напрямок) — стояв за дверима (місце);
купив за гривню (об'єкт) – повернувся за годину (час);
переступив через поріг (об'єкт дії) – прийшов через тиждень (час) — помилився через неуважність (причина).
Одне й те саме значення може бути виражене за допомогою різних прийменників, причому відмінкові форми можуть бути й однаковими (майданчик біля школи — майданчик коло школи), і різними (майданчик при школі).

Прийменники можуть змінювати значення словосполучення на протилежне:
читати (коли?) до вечері — читати (коли?) після вечері;
почепити (де?) над картиною — почепити (де?) під картиною.

Це дає підставу говорити про синонімічність та антонімічність деяких прийменників.
НЕПОХІДНІ Й ПОХІДНІ ПРИЙМЕННИКИ

До непохідних належать прийменники, спосіб творення яких визначити неможливо: до, за, на, під та ін. Похідними є прийменники, утворені:

    способом складання непохідних прийменників: з-під, із-за, понад, з-поміж;
    способом переходу з інших частин мови: кругом (хати), близько (полудня), назустріч(виборам), під час, у зв'язку з, згідно з.

У деяких сполученнях слів, до яких входить іменник із непохідним прийменником, іменник втрачає своє предметне значення, і тоді все сполучення слів виконує роль похідного прийменника: з метою перевірки (порівняйте: для перевірки),у напрямку лісу (до лісу), в силу обставин (через обставини). Така ж втрата семантики дієприслівника спричиняє утворення похідних прийменників починаючи з, незважаючи на.
 12 квітня в давнину спостерігали за птахами: якщо дикі качки прилітали жирні - весна буде холодною і довгою; а якщо раптово закінчувалась тяга вальдшнепів - слід чекати скорого похолодання чи снігу. У цей час лопаються бруньки у клена.
Повторіть матеріал за посиланням, а також перевірте себе  за запитаннями та завданнями: http://www.linguist.univ.kiev.ua/WINS/pidruchn/chislivnik/chislzmist.htm
 Наші пращури у цей день слідкували за гусями: якщо вони високо летять - води буде багато, низько - до малої осінньої води. Березовим соком наші пращури на Марка відпоювали хворих: чистили кров, виганяли хвороби зі шлунку. У цей час ламаються бруньки у чорної смородини, калини, червоної бузини.
   У цей день Церква вшановує пам'ять святого преподобного мученика Євстратія Печерського і преподобного Іларіона Нового.
   У минулі часи у цей день, якщо закінчувались заморозки, виганяли худобу на пасовисько. В залежності від температури повітря з цього дня вилітають джмелі і комарі. Наші пращури продовжували спостерігати за птахами і складати по них прогноз погоди: якщо птахи вили гнізда на сонячній стороні, очікувалось холодне літо, якщо на тіньовій стороні, то літо мало бути теплим.
У народі святу називають Матрона Настовниця, тому що у цей час бувають ранкові заморозки - сніг від них замерзає, і люди ходять як по "насту". З теплих країв продовжують повертатись птахи: вівсянки, плюгавки, чибіси. Якщо чибіс летить низько - до тривалої сухої погоди; якщо він кричить звечора - до ясної погоди. Якщо весняний лід тоне чи залишається на березі, то літо буде холодним.

 
Третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового. Його встановлено в пам'ять одержання Дівою Марією благої вісті про те, що вона стане Божою Матір'ю. За переказами, коли їй було 12 років, Бог сповістив, що вона народить Сина Божого. А після того, як Марію заручили з 82-річним Йосифом, з'явився до неї архангел Гавриїл і сказав: "Радуйся, благодатна, Господь з тобою".

В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. В народі одержало назву третьої зустрічі весни (після Стрітення і Сорока Мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби, після чого можна копати чи орати землю.

Цього дня випускають на волю пташок, щоб співали, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив. А інших тварин виганяють на подвір'я, щоб весну чули. Виставляють вулики. Яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.

У народі з особливою пошаною ставилися до цього свята, оскільки вважали, що "Бог у цей день благословляє всі рослини", а відтак було за великий гріх братися за будь-яку роботу. Особливо застерігали вагітних жінок, бо як працюватимуть, то неодмінно відріжуть ніжку своїй дитині. Існує повір'я, що навіть птах на Благовіщення не в'є гнізда. За легендою, зозуля тому не має свого кубла й підкидає яйця в інші, що "колись на свято вила гніздо і Бог їй відібрав пам'ять".

Якщо хлопці зустрічали бузька, то показували йому священні хлібці, котрі спеціально тримали при собі для цієї нагоди, та гукали: "Бусень, бусень! На тобі голвоту, а ти мені жита копу!"; дівчата ж, зустрівши ластівку, брали в жменю землю й несли її на город, щоб посіяти її - на тому місці обов'язково зійде кріп.

З Благовіщенням пов'язане й інше повір'я: в цей день чорногуз має обов'язково знести бодай одне яйце. Проте для домашньої птиці свято не приносило особливої радості; господарі намагалися не брати яєць з кубел, бо якщо доторкнутися до них рукою, то начебто вилуплюватимуться курчата з двома головами. Більше того, якщо корова чи овечка приносили приплід на Благовіщення, то деякі селяни одразу ж різали його: "Бо з таких добра не ждати".

Великим гріхом вважалось на Благовіщення позичати вогонь. Цей звичай зафіксований на всій території України. А ось на Поліссі були переконані: якщо закопати в кінці посіву проскурку (проскурку), то град обійде стороною таке збіжжя...

Але найбільше вірувань, пов'язаних з Благовіщенням, побутувало на Закарпатті. Дівчата намагалися до схід сонця розплести волосся, обійти довкіл оселі й тричі замести в хаті долівку; сміття ж разом з віником відносили до річки і, набравши у відерце води, скроплювали нею те місце, де мали садити капусту, яка потім не слизнути (до речі, на Слобожанщині в цей день намагалися обов'язково висадити капустяну розсаду).

Особливі надії з цим святом пов'язували й пасічники. Дехто кидав у мед проскурку і підгодовував комах, щоб "зубастими були"; інші до медової сити добавляли червоного перцю і давали бджолам, щоб були здоровими. Найбільш заповзяті ставили на льотки вовчі пащі ("Бджола, котра пролізе через неї, зуміє одгризтися від чужих") або ж розстеляли перед вуликом червону тканину ("Най комахи зляться на напасників").

Обрядові дії проводили і з домашніми тваринами. Щоб корови давали багато молока, ввечері, напередодні Благовіщення, наповнювали відра й дійниці водою; убезпечувались од відьом засіванням освяченим на Спаса маком-відюком хлівів, спалювали старі постоли чи капелюхи, а попіл давали тим тваринам, які не звикали до пасовиськ. Крім того, в цей день намагалися не впускати до своїх осель чужих жінок і дівчат, "щоб лиха не принесли".

З Благовіщенням пов'язаний ще один обряд, котрий у народі називали "вдовиним плугом". Цей високогуманний звичай засвідчує високий рівень моральності, шляхетність суспільних взаємин серед простого народу. Саме в цей день сільські громади, зібравшись на свої віча, вирішували, хто і коли буде обробляти ниви вдовам та сиротам.

Адже здавна в Україні існував звичай: першу весняну оранку починали в тих родинах, де не було господаря. Виконували цю нагальну і важливу роботу за допомогою толоки, тобто колективно і без оплати. Вважалося аморальним, якщо хтось із односельців, знехтувавши звичаєм, раніше од вдів починав орати в себе вдома.

Сила Квітня Народний календар О цій порі починають цвісти перші весняні квіти: проліски, первоцвіт, ряст, сон-трава. За народними прикметами, хто знайде в цей день ряст, то повинен його зірвати, кинути під ноги й промовляти: «Топчу, топчу ряст, дай Боже, діждати і на той рік топтати!» Звідси й вислови: «Топтати ряст» — значить жити, «не топтати» — значить померти. «Мабуть, йому вже рясту не топтати», — кажуть про кволого, хворого чоловіка, що має скоро померти. Те ж саме кажуть і про сон-траву. «Дай, Боже, діждати, сон-траву топтати!» Раніше виходили цілим селом або вулицею топтати ряст, при чому і малі і старі.

 У народі цей день називався Похвали Богородиці: "На похвал Богородиці і пташечка хвалиться першим яєчком". У давнину примітили: якщо ніч на Захарія тепла - весна дружна буде; якщо зійде до цього дня сніг, значить назовсім, якщо ні - пролежить ще неділю.
 Повторіть матеріал за посиланням:           http://pravila-uk-mova.com.ua/index/dieslovo/0-14
 

Виконайте завдання: 
1. Спишіть прислів'я, розкриваючи дужки. Поясніть правопис дієслів.
1. Ніщо (не) підноситься вище правди. 2. Два хитрих мудрого (не) переважать. З. Раз добром нагріте серце — вік (не) прохолоне. 4. На годину спізнишся , за рік (не) доженеш. 5. Якби людина знала, чого (не) знає, то б і мала, чого (не) має. 6. Поки (не) потрапиш у воду, (не) навчишся плавати. 7. Скільки б ворона (не) каркала, солов'єм (не) стане. 8. Чого сам (не) любиш, того і другому (не) чини. 9. (Не) ходи, куди (не) просили; (не) бери, чого (не) поклав.

2. Утворіть префіксальним способом від дієслів недоконаного виду дієслова доконаного виду. Виділіть префікси.

Казати, лити, дивитися, їхати, вітати, креслити, бігти, сіяти, малювати, пливти, важити, просити, класти, стояти.

3. Утворіть префіксальним способом від дієслів доконаного виду дієслова недоконаного виду. Виділіть суфікси.

Розважити, відмінити, завершити, пригадати, створити, залишитися, скоротити, вишивати,виправити, продовжити, оформити, задивитися, згадати.

4. Випишіть із тексту дієслова. Визначте їх вид та перехідність чи неперехідність.

Зозулині сльози Давно це було, принаймні, до того, як ми народилися. Зозуля робила свою справу — підкидала синичкам, плискам, сорокопудам та іншій лісовій дрібноті свої яйця, а ті виховували підкидьків.
— Ти ось все співаєш, — казали вони зозулі, — а на старість залишишся сама, як пень без пагонів.
— Ха-ха-ха! — сміялася та. — Ви усе із колисками та пелюшками протеленькаєтесь, а я своїх дітей, як треба буде, знайду. І примушу годувати себе. Закон є закон!
Але доля зле жартує з тим, хто сподівається задарма вік прожити. Коли прийшов час, усі діти зозулі не визнали строкатої матері, відмовилися її доглядати. І застогнала зозуля. Перші в її житті сльози покотилися з очей. А на галявині, куди вони впали, розкрили свої білі вінчики квіти, які так і називаються у народі: зозулині сльози, а ботаніки дали їм назву зозулець плямистий.
А чи доводилося вам спостерігати, щоб зозуля плакала? І ніхто не бачив. Тому про безтурботну, самовпевнену людину, яка, потрапивши у скруту, починає бідкатися, кажуть, що вона ллє зозулині сльози.    З журналу

5. Перепишіть текст. Визначте час, особу, число дієслів.

                                                             Ранок у лісі
Ліс ще дрімає в передранішній тиші... Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво... Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься із свого затишку. Ліс ще дрімає, а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов від радощів. Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу... Стрепенувся нарешті ліс і собі заграв... Зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у травиці комашня, розітнулося в гущині голосне щебетання й полинуло високо — туди, де небо міниться, де небо грає всякими барвами...      М. Коцюбинський 
 Названий за ім'ям мучеників Никона та Никона Печерського. Діяльність першого з них припадає на III ст. Він посідав високий пост у римському війську, відзначався неабиякою хоробрістю, згодом став єпископом. У 251 р. був страчений разом із 199 його учнями. Никон Печерський жив в XI ст. Як свідчать літописи, він поселився разом з Антонієм, і був найпершим постриженим прп. Антонія, пресвітер. За гіпотезою М. Д. Присєлкова, під цим ім'ям в печері переховувався колишній митрополит Іларіон (1051-54), позбавлений сану через те, що боровся проти засилля греків у духовній ієрархії Русі.

Через політичні обставини того часу, під тиском Києво-Софійської митрополії Никон змушений був в 1061 р. податися в Тмутаракань, де заснував монастир. Лише по смерті Феодосія (3 травня 1074 р.) він знову повертається до Києво-Печерського монастиря. В 1077 р. вже його самого обирають печерським ігуменом. Никон - автор літописного зведення, складеного близько 1073 р. Саме він надав історичним записам форму порічних статей, що зробило ці записи справжніми літописами. Він висловив припущення, що Київський князь Ігор є сином Рюрика, також він ввів у літопис легенду про те, як Ольга перехитрувала візантійського імператора, розповідь про заснування Києво-Печерського монастиря тощо. Беззаперечно доведено авторство ченця до літописного тексту "Повісті минулих літ" 1055- 73 рр. Никону належать й численні попередні оповіді: про хазарську данину, прикликання варягів, походи руських князів од Аскольда до Володимира Ярославича на Константинополь, хрещення Ольги в Візантії, чорноморсько-тмутараканські сюжети та чимало іншого. Заслуга Никона полягає в тому, що він перший створив систематичний виклад української історії, який було використано пізнішими літописцями. Помер прп. Никон 1088 року. Похований у Ближніх печерах.
   У народі Никін вважається покровителем гри в шашки. У цей день зяблик прилітає. Птахи були носіями різних прикмет, у тому числі і погодних, тому, у давнину, як тільки птахи повертались з теплих країв, селяни зазивали їх на ганок, годували кришками, зернятками, насінням льону. Наші пращури помітили: якщо перелітні птахи летять дружними зграями, весна хорошою буде.
В цей день вшановується пам'ять Константинопольського патріарха Фоми, померлого в 610 році. Він обіймав одну із головних церковних посад - сакелларія, тобто хранителя скарбів.
    Якщо у цей день при сході сонця у небі спостерігаються червні кола, то рік обіцяє бути врожайним. З цього часу починають набухати бруньки смородини. З'являються білі плиски.


Ця свята була уродженкою Самарії, сповідувала християнську віру. Померла в 66 р. Угодниця вважається цілителькою від трясовиці. Звичай грунтується на тому, що сама Фотинія лікувала хвороби і разом з іншими християнськими жонами залишилася живою, коли випила смертоносне зілля, яке їм дав волхв.
   Наші пращури у цей день зранку виносили з домів на вулицю яскраві льняні вироби, розвішували їх на тинах, воротях, хвіртках, прикрашали гілки берези. У цей час бувають перші грози (більш ранні бувають 23-31 березня), розпускається сіра вільха, якщо немає морозів. У багатьох птахів на початку квітня починається шлюбний період.