Сполучник

Сполучник — службова частини мови, яка вживається для поєднання членів речення, частин складного речення й окремих речень у тексті: Хоч мороз і припікає, зате комарів немає (Нар. творчість).
Групи сполучників за значенням
Сурядні
(з'єднують однорідні члени речення або частини складносурядного речення)
Підрядні
(поєднують головну та залежну частини складнопідрядного речення)
єднальні:
і, й, та (і), і..А, ні...ні, ані...ані, не тільки ... а й
причинові: бо, тому що, через те що, оскільки, у зв'язку з тим що
часові: коли, тільки, як, щойно, лед­ве, як тільки, після того як
протиставні:
а, але, та (але), зате, проте, однак
умовні: якщо, якби, як, аби, коли, коли б, якщо...то
мети: щоб, аби, для того щоб, з тим щоб
розділові:
або, чи, хоч, або...або, чи...чи, хоч...хоч, то...то, чи то...чи то, не то...не то
допустові: хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай
порівняльні: як, мов, наче, неначе, немов, ніби, немовбито
з'ясувальні: що, щоб, як
міри та ступеня: аж, що аж, що й
наслідкові: так що




Групи сполучників за будовою
Прості
Складні
(пишуться завжди разом)
Складені
(пишуться завжди окремо)
і, й, а, але, та, чи, би, як, коли, хоч
якби (як + би), щоб (що + б), зате (за + те), немов (не + мов)
тому що, дарма що, для того щоб, так що

Групи сполучників за вживанням
Одиничні
Повторювані
Парні
а, але, зате, проте, однак, бо, коли
(Караюсь, мучуся, але не каюсь ).
і...і, ні,..ні, або...або, то...то, не то...не то
(Місяць... то виринав, то потопав).
хоч...але, не тільки...а й, як...так і, якби...то й
(Як дбаєш, так і маєш).

Сполучники зате, проте, якби, щоб треба відрізняти від однозвучних з ними самостійних слів те, як, що, які з прийменниками за, про або з частками би, б пишуться окремо:
Сполучники
Самостійні частини мови з прийменниками або частками
1. Бійці замовкли, пластинку зняли, проте (але) пісня продовжувала звучати (0. Гончар).
1. Звився жайворонок високо під чисте, неначе нове, небо і заспівав про те, що мертва земля ожила знов (М. Коцюбинський).
2. На гору доступитися нелегко, зате (але) з гори зручніше боронитись (Леся Українка). Сполучники проте, зате можна замінити сполучником але.
2. Ти знаєш за те люблю тебе, що думки маєш ти у високості.
До займенника те, вжитого з прийменником про або за, можна поставити питання (про що?)
3. Хай буде мир, щоб нам щодня учитися за партою (І. Нехода).
3. Що б не сталося, ми не розлучимось (Леся Українка).
Займенник що логічно наголошений, а частка б може змінювати позицію в реченні.
4. Якби ви вчились так,  як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко).
4. Як би ти славила тепер в житті розквітлий світ і рідну землю милу (В. Масенко).
Прислівник як завжди виділяється наголосом, а частку би можна перенести в інше місце речення.
Правопис сполучників
Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками:адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо; також слова:абощо, тощо.
Окремо пишуться:
а) сполучники з частками б, би, ж, же:або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би;
б) складені сполучники:дарма що, для того щоб,замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи на те що, після того як, при цьому, тай, так що, тимчасом як, тому що, у міру того як,через те що й под.
Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.