До Івана просіть, дітки, дощу в Бога, а після Івана я й сам випрошу.
Дощі Іванові краще золотої гори.
На Іванову ніч зоряно — буде багато грибів.
Після Івана купала не треба жупана.
Роса велика на Івана — буде урожай огірків.
Гроза на Івана — горіхів вродить мало і будуть вони пусті.
Давнє язичницьке свято, що припадає на ніч з 6 на 7 липня. З ним пов’язані цікаві обряди: хлопці готували вогнища, а дівчата вбирали Марену – живу гілку. З настанням сутінків парубки запалювали ватру, через яку парами перестрибували, юнки топили Марену, яка символізувала русалку, пускали на воду віночки, шукаючи майбутнє кохання.
У цей день годилося скупатися, а дітям, замість вогню, пострибати через кропиву. Всі, хто йшли до купальського дійства, намагалися не обертатися, щоб їх не наздогнала відьма. Щоб її впізнати потрібно мати при собі попіл з купальського вогнища, загорнутий у ганчірку. Тоді відьма підійде і скаже: «Віддай мені те, що у тебе є». Крім того, якщо цей попіл закопати біля воріт, то жодна з відьом не доїтиме корів.
У деяких регіонах на Купайла, дівчата робили з соломи ляльку, одягали в жіночий одяг, вішали намисто на гаю, а голову прикрашали стрічками, квітами й віночками; деінде голову виготовляли з глини, замість очей вставляли вуглини і рижували щоки. Натомість, у супроводі дітей, ходили з Мареною всіма вулицями, наспівуючи купальських пісень; зробивши обхід, йшли до річки чи ставу, роздягали ляльку і топили у воді.
ПОТОНУЛА МАРИНОНЬКА, ПОТОНУЛА,
НАВЕРХ КІСОНЬКА ЗИРНУЛА...
Дівчата й хлопці намагалися облити один одного водою, хоч купатися з Мареною не годилося, бо вона накличе бурю. На Закарпатті жінки робили на Купайла віночки і відносили на могилки своїх дітей, що народилися неживими або ж нехрещеними померли. В цей день навіть не пускали корів у поле. До дійних тварин на цілу ціч і день підпускали малих телят, «щоб відьма не побродила». Зібраний на Купайла подорожник вважався помічним від багатьох хвороб.