Перша, як пам’ятаєте, була 28 серпня, а третя припадає на 4 грудня. Деінде другу Пречисту називали «осениною». З цього дня вже можна було засилати сватів (весілля справляли тільки з Покрови). Звідси й поговірка: «Прийшла Пречиста — принесла старостів нечиста». Пасічники в цей день остаточно втеплювали па зиму бджолині вулики, а власники овець вдруге проводили стрижку.
Прийшла перша Пречиста — одягла природа намисто, прийшла друга Пречиста — взяла комара нечиста, а прийшла третя Пречиста — стала діброва безлиста.
Внесе нечиста — не винесе Пречиста.
Прийшла Пречиста — на дереві чисто, а прийде Покрова — на дереві голо.
За цибулею визначали прийдешню зиму: якщо на цибулині багато "одежинки" – бути холодній зимі. Для цього дня характерна мряка. Наші пращури слідкували за ялинковими шишками: якщо вони виросли низько – на ранні морози, а якщо вгорі – слід чекати на справжній холод укінці зими.
                                                         Михайлівські приморозки.
   Намагалися не працювати, бо хто порушить закон, того неодмінно настигне лихо. Про це існує безліч переказів. У зв’язку з цим від Михайла починали справляти храмові свята, а отже й варити питний мед («медовуху») і влаштовувати «кануни», тобто громадське розпродування медівки. Тому й казали: «До Михайла й толока файна».
   У давнину наші пращури погоду на зиму визначали за листям осики: якщо воно лягає лицьовою стороною вверх – до студеної зими, виворітною догори – зима буде теплою, а якщо і так, і так – то на помірну зиму.
 У цей час починало жовтіти листя на горобині. Примічали - якщо воно жовтіло до Захарія, очікуй ранньої осені та ранньої холодної зими.
 Вавила — святкові вила, вони копиць сіна не роблять, пластів не піднімають, на роботу не спішать, тихо в безлюдному місці лежать.
    Працювати цього дня — тяжкий гріх.
    Ікона Божої Матері під назвою «Неопалима купина» вважалася чудодійною, бо вона оберігала оселю від пожежі.