У народі цей день називався Орина, журавлиний літ. Якщо на Орину журавлі відлетять, то на Покрову (14 жовтня) буде перший мороз; якщо ні, то до Артемового дня (2 листопада) на мороз годі й чекати – "сльота стоятиме". Яка погода 1 жовтня, така буде і 1 квітня.
Люди цього дня спостерігали за журавлями: якщо вони полетять, то на Покрову (14 жовтня) буде мороз, а ні, то зима буде пізньою. З цього часу можна чекати перші заморозки у повітрі нижче -2 градусів. У цей день може бути як дощова і холодна погода, так і ясна, сонячна.
   Це давнє жіноче свято, але з сумним присмаком. Вранці цього дня всім жінкам годилося добре виплакатись, щоб легше стало на душі не тільки собі, але й усім близьким. Жінки з такими іменами у цей день пригощали всіх знайомих і родичів гостинцями, а натомість їх вшановували добрими побажаннями здоров'я, любові й щастя на довгі й довгі роки. Жінки не починали будь-якої важливої роботи.
 Якщо у цей день на вулиці можна побачити багато павутини, а шпаки не поспішають відлітати – осінь буде сухою і "затяжною". Чим тепліше і сухіше буде на Євфимію, тим пізніше настане зима, а сильного холоду можна не боятися.
"Гуси летять – зиму на хвості тягнуть". Якщо гусак лапу піднімає – до холоднечі, на одній нозі стоїть – до морозу, полощеться у воді – на тепло, дзьоб під крило ховає – до ранньої зими. Якщо гуси цього дня полетять, то на Покрову буде мороз, а ні – зима прийде пізніше.
 Вважається, що в цей день остання птиця відлітає у вирій, а гаддя ховається в листя і залізає в землю, щоб перебути зиму. Але перед тим має відбутися рада, на якій кожен плазун зобов’язаний відзвітуватися за свої вчинки. Ті, хто не порушив протягом року даної обітниці, мають право спочивати до наступного Руфа - 21 квітня, коли гаддя знову вилізає із землі; а такі, що вжалили людей або тварин, не мають права на спочинок, бо їх «не бере земля», а відтак нечестивців проганяють геть, це особливо небезпечне гаддя — воно нападає на людей. Тому дітям заборонялося ходити до лісу, щоб не зустрітися з «шатунами», а також не провалитись у яму, де мають зимувати плазуни. Якщо хтось провалиться, то буде цілу зиму лизати з ними «гадючий камінь». Таких чи подібних легенд в народі існувало безліч. Певною мірою вони виховували в дітей шанобливе ставлення до природи, до всього живого, що оточує нас. На Закарпатті Здвиження було останнім днем заготівлі горіхів та яблук, котрі ховали на зиму. З цього дня починають відлітати дикі гуси.
 Свитку на Здвиження скидай, а кожух одівай.
 Хто не обсіявся до Чесного хреста (так у народі називали це свято), той не варт собачого хвоста.