Вважається, що в цей день остання птиця відлітає у вирій, а гаддя ховається в листя і залізає в землю, щоб перебути зиму. Але перед тим має відбутися рада, на якій кожен плазун зобов’язаний відзвітуватися за свої вчинки. Ті, хто не порушив протягом року даної обітниці, мають право спочивати до наступного Руфа - 21 квітня, коли гаддя знову вилізає із землі; а такі, що вжалили людей або тварин, не мають права на спочинок, бо їх «не бере земля», а відтак нечестивців проганяють геть, це особливо небезпечне гаддя — воно нападає на людей. Тому дітям заборонялося ходити до лісу, щоб не зустрітися з «шатунами», а також не провалитись у яму, де мають зимувати плазуни. Якщо хтось провалиться, то буде цілу зиму лизати з ними «гадючий камінь». Таких чи подібних легенд в народі існувало безліч. Певною мірою вони виховували в дітей шанобливе ставлення до природи, до всього живого, що оточує нас. На Закарпатті Здвиження було останнім днем заготівлі горіхів та яблук, котрі ховали на зиму. З цього дня починають відлітати дикі гуси.Свитку на Здвиження скидай, а кожух одівай.
Хто не обсіявся до Чесного хреста (так у народі називали це свято), той не варт собачого хвоста.