2 березня - ФЕДОРА

Жив на початку III ст. Був він тироном, що означає воїн-новобранець, у римському війську. Він сповідував християнську віру, тому відмовився виконати наказ принести жертву поганським богам. А коли його відпустили, то підпалив храм язичників, які утискали християн. Після жорстоких катувань його спалили. З XII ст. сюжет про життя цього мученика став популярним в Україні. За його мотивами було написано багато літературно-релігійних творів.
В цей день вшановується пам'ять Федора Мовчазного, що жив у XIII ст., і який похований у Дальніх печерах Києво-Печерської лаври. Він відзначився подвигом мовчання, чим досяг невидимого спілкування із Самим Богом, за що одержав від Бога дар чудотворіння. У старі часи існувало також повір'я, що, помолившись святому Федору, можна повернути викрадені речі.
 У давнину вірили, що дивитись вечором на небо у цей день не варто, інакше побачена на Федора зірка, що падає, може означати важку хворобу. Перший раз у році можна побачити купчасті хмари; сіра ворона, відчуваючи прихід тепла, починає будувати гніздо. Люди живуть очікуванням тепла, але зима ще нагадує про себе раптовими морозами. "Яка погода у цей день, такому і літу бути".