Встановлено з нагоди перенесення мощів цих святих у 1072 р. і 1115 р. Князі Борис і Гліб, сини Володимира Святославича, були підступно вбиті в 1015 р. за наказом старшого брата Святополка, який оголосив себе спадкоємцем батька, прагнучи захопити владу над усією державою. Князі були поховані у Вишгороді в церкві святого Василія, а в 1072 р. їхні мощі були перенесені до нової церкви, названої їхніми іменами. У церемонії брали участь сини Ярослава Мудрого на чолі з Ізяславом. У столітню річницю загибелі Бориса і Гліба, коли київським князем став Володимир Мономах, відбулося ще одне урочисте перенесення мощів у кам'яний храм, збудований Олегом Святославичем, онуком Ярослава. Урочистості тривали три дні і були розраховані на те, щоб затьмарити свято Ізяслава 1072 р. Під час татаро-монгольської навали мощі Бориса і Гліба загинули. За народним переказом, вони сховані на дні глибокої криниці під вівтарем зруйнованого на Ольжиній горі храму в ім'я страстотерпців.
Нинішнє свято Бориса і Гліба зветься весняним на відміну від літнього (б серпня). Цієї пори проходять важливі сільськогосподарські роботи, а тому ще здавна в Україні говорили: «На Бориса і Гліба берися до хліба».
Нинішнє свято Бориса і Гліба зветься весняним на відміну від літнього (б серпня). Цієї пори проходять важливі сільськогосподарські роботи, а тому ще здавна в Україні говорили: «На Бориса і Гліба берися до хліба».