Великодний понеділок наші люди називають «Зливаним понеділком». Через те, що в народі з давних давен побутує звичай в той день зливатися водою. В Україні зливається подекуди не тільки молодь, а й старші.За стародавнім звичаєм зливали тільки того, кого заставали в ліжку сплячим. Тому в цей день кожний старається рано встати, щоби його хтось несподівано не зілляв. Парубки, до того ж засідають на дівчат, коли ті йдуть вулицею, і несподівано обливають їх.
Старші обливаються трохи спокійніше. При цьому кажуть: «Христос воскрес». Зіллятий старається «віддячити» своєму противнику - зливає і його. Старі люди розповідають, що давніше зливалися ще більше, навіть над річку, чи коло криниці збігалися і там відрами виливали на себе воду. Коли чули голос дзвону, тоді зливання припиняли і всі спішили до церкви.
На Поділлі є така приповідка: «Він з цього сорому не обмиється і у Зливаний понеділок».
Безперечно, що зливаний понеділок своїми коренями теж сягає поганської віри. Разом з Водохрещам і Стрітенням він (Зливанний понеділок) становив для наших предків круг звичаїв поклоніння земним водам.