«В кожнім році два Миколи: на першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого Миколи (19 грудня) не буває тепла ніколи», — каже народне прислів'я. Сьогоднішнє свято — одне з найпопулярніших у народі. Встановлене з нагоди перенесення в 1087 р. мощів святого Миколи Чудотворця з лікійського міста Мири в Малій Азії до італійського міста Бара. На цій події був присутній невідомий українець, як припускають, переяславський єпископ Єфрем, який і запровадив у нас відзначення цього дня. Святий Микола народився у 260 р. в місті Патарах у Малій Азії. Був архієпископом Мира, брав участь у І Вселенському соборі. В сказаннях про його життя говориться, що він міг зціляти сліпих і глухих, допомагав бідним, відвертав від них усілякі нещастя і взагалі прославився багатьма дивами. Помер у 343 р. З розповсюдженням християнства Микола Чудотворець прибрав функції багатьох язичницьких богів, став покровителем мореплавців, а також торгівлі, землеробства і коней. У цьому зв'язку виникли численні прислів'я: «Прийшов Миколай — коней випасай», «До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки», «На Миколу весняного сади картоплю», «По Миколі не сій вівса». Якщо на другий день після Миколи теплого іде дощ, то все літо буде мрячним.
